14.09.2012
Спогади про 1 вересня або Як зіпсувати дітям свято
Перше вересня я, як мама, чекала і з хвилюванням, і з нетерпінням: адже мої маленькі дошкільнята вперше мали піти до школи. А такий обов’язковий елемент свята, як урочиста лінійка, теж мав би принести приємні сюрпризи. Особливо у Вишнівській ЗОШ № 3 (як, до речі, і в будь-якій іншій школі міста), де кожне свято Першого дзвоника – неповторне, унікальне і цікаве. Особливо для першокласників, які чекають сюрпризів.
 
Але спогади, на жаль, лишилися не зовсім приємні. Свято дійсно вийшло б казковим – і директор школи, і вчителі, і старшокласники для цього виклалися на «всі сто». Але. Є нюанси, через які їхні старання залишися, практично, непоміченими.
Я прекрасно розумію: іде передвиборча кампанія. Кожна з політичних сил намагається привернути до себе увагу. Та «колінце» від Києво-Святошинської районної організації партії «Удар», яку очолює Костянтин Бєдовой, намагання виділитися, стати «в позу», аж ніяк не додало позитивних емоцій ні батькам, ні, тим більше, дітям. Так, лінійка затяглася – представників від партій було не так уже й мало. Вітав кожен, хоч і намагався зробити це коротко. Звернувся з відповідними вітаннями й депутат Вишневої міської ради від партії «Удар» Сергій Крупний, вручивши директору школи спортивну форму для футбольної команди школи. Все було б добре, якби на цьому й скінчилося.
Першачки разом із батьками вже йшли до класів на «солодкий стіл» та свій перший у житті урок, як їх у фойє школи затримало кілька незнайомих людей зі словами: «Чекайте, нікуди не йдіть – скоро приїде Володимир Кличко.» Зупинились. Хвилини минали, а нічого не змінювалося. Діти з інших класів уже почали потроху розходитися. Так минуло півгодини. Деякі першачки: одні хотіли до туалету, інші – хоч присісти, дехто просто банально хотів поїсти. Одна дівчинка навіть розплакалася – в неї розболівся живіт, але ні їй, ні мамі піти не дозволили.
Коли з’явився Володимир Кличко, дітей запустили на шкільне подвір’я через боковий хід – згідно «детально-скурпульозного» сценарію геніальних творців «УДАРівців» місцевого – районного та міського - «розливу»  їм планувалося вручити книжки. Але батьків у розрахунок ніхто не брав - перед носом у них просто-напросто закрили двері. Якщо прагнули дійсно привітати дітей, то чи не можна було це зробити на лінійці, коли вручали спортивну форму? Сценарій супергеніальний: діти – шести-семилітки – не виборці. Нащо їх було так довго марудити і псувати їм свято? Тим більше, якщо подарунки просто тицьнули в руки, і дітей відразу ж розвели по класам?.. Не дивно, що мій син, повернувшись із «урочистого вручення», гукнув мені: «Ма, я його навіть не встиг розгледіти – я більше бокс не люблю!»
Більшість батьків так і не зрозуміла, навіщо приїздив Володимир Кличко – гордість нації, зірка світового боксу. Адже переважна більшість прийшла, щоб поспілкуватися з ним, сфотографуватися, взяти автограф. Та організатори так усе гарно розписали – посекундно – що, як із боксером, із ним не встигли навіть і словом перемовитися – подарувавши три автографа, він поїхав. За виступом Володимира Кличка, таких геніальних ораторів, районних «ударівців», уже ніхто не помітив. Більшість навіть не зрозуміла, хто вони, звідки взялися і що там робили... Бути в тіні відомого спортсмена не завжди, виявляється, вигідно. Особливо, з такою організацією заходу…
Шановні «ударівці», до речі: чом же ви населення вводите в оману і пишете в своїх газетках та на сайтах, що «хтось не захотів скористатися нагодою пропіаритись й подарував нейтральні пакети з книжкою Носова»? Ви ж їх і подарували, не забувши при цьому вкласти туди розклад уроків і закладки для книжок із партійною символікою – з помпою, та ще й якою!!! А, виступаючи, позиціонували себе «членами благодійного фонду братів Кличків…»
А тепер – трохи інформації для роздумів. Коли від імені влади Вишневого виступав заступник міського голови Сергій Пишний, поруч мамочка бурчала: от, мов, подарували школі книжку про історію Вишневого – знайшли теж мені подарунок. Стоп! А вам не здається, шановна, що кошти, які Києво-Святошинська районна влада та Вишнева міська рада вклали в ремонт шкіл міста, складають не один мільйон? І в ремонт харчоблоків – щоб наші з вами діти не труїлися зіпсованими продуктами та стравами, щоб не ламали ноги на зруйнованих східцях тощо?.. Я вже мовчу про те, що виступ Сергія Васильовича зайняв хвилин п’ять.
А коли наступним виступав заступник голови райдержадміністрації Микола Ляшенко, подекуди теж батьки перешіптувалися: воно нам треба? Чекайте! Мине геть небагато часу, як ви ж питатимете: а що ця влада для нас зробила? Так представник влади якраз вам же і розповідав (теж, до речі, від сили - хвилин п’ять), що зробила для вас влада – коротко й по суті, і саме про те, що зробила ця влада для ваших же дітей. Мені іноді здається, що ми з вами, шановні, часто й самі не знаємо, чого ж хочемо. Якщо прагнете знати, що для нас зробила влада, то слухайте, коли вона перед вами звітує. І не тільки слухайте – вона звітує перед нами на свята, зі сторінок комунальних видань – це і значить: прозорість діяльності влади. Чому про те, що комуніст допоміг бабусі перейти через дорогу, ми читаємо і хвалимо його, вважаємо це ледь не подвигом, а відремонтований дах тій же старенькій, але який зробила влада, ніби й не бачимо?.. Подумайте…
Я нікого не захищаю і ні на чий бік не стаю. Але від правди нікуди дітися: подарунки вручали всі. Але, якщо від кандидатів у народні депутати від Партії регіонів Петра Мельника та Юрія Цікаленка - і пакети з канцелярським приладдям, і солодощі – просто розіклали на кожній парті (а як ви даруєте подарунки своїм рідним? Хіба не так?), щоб не затягувати тривалість лінійки, щоб, коли дітки повернуться до класу, зробити їм приємний сюрприз. Від Києво-Святошинської районної організації Партії регіонів вчителька роздала зошити, ручки, лінійки взагалі наступного учбового дня – без особливої помпи, без крику та ґвалту, не прикриваючись відомими людьми. Партія регіонів подарувала першокласникам саме те, що їм обов’язково знадобиться. І те, що швидко може вийти з ужитку.
 
Я не вважаю це піаром. Я вважаю це саме подарунком дітям. А от коли після лінійки до моїх дітей підійшли агітатори від партії «Удар» і просили передати мамі (хоч я йшла лиш крок позад), щоб голосувала саме за цю партію – оце я вважаю агітацією…

Назад