29.03.2017
Зустріч з Героєм: Мирослава Смірнова зустрілася з очільником ліцею Богуна Ігорем Гордійчуком
Зустріч з Героєм: Мирослава Смірнова зустрілася з очільником ліцею Богуна Ігорем Гордійчуком Сьогодні відбулася особлива зустріч – голова Києво-Святошинської райдержадміністрації Мирослава Смірнова зустрілася з Героєм України, генералом-майором Збройних сил України, офіцером Головного командного центру Генерального штабу України, ректором Військового ліцею імені Івана Богуна, Ігорем Гордійчуком. Також до зустрічі долучився військовий комісар району Олег Гончарук.
Людина, від спілкування з якою перехоплює подих. Надзвичайно приємна зустріч, вдалося обговорити багато важливих питань», – прокоментувала голова РДА.
Під час АТО полковник Гордійчук брав безпосередню участь у багатьох операціях. Очолював загін спецназу при виконанні завдань в тилу противника, командував боями по захопленню Савур-Могили.
Саме після зайняття Савур-Могили та облаштування там спостережного поста російські артилерійські коректувальники фактично повністю заблокували пересування дорогами в секторі “Д”. Виведення військ було можливим тільки в разі захоплення Савур-Могили, тому для її утримання були задіяні кращі загони російських і кавказьких найманців “ДНР”.
12 серпня 2014 року розвідники Гордійчука у складі 14 осіб з групи спеціального призначення “Крим” прорвалися на Савур-Могилу, взяли під контроль спостережний пункт на верхівці і почали виконувати бойове завдання з коригування артилерійського вогню.
Ворог миттєво оцінив загрозу, яка з’явилась. Для знищення українського загону були залучені великі сили російської артилерії і загони російських найманців з бронетехнікою. Постійними шквальними артилерійськими нальотами ворога була виведена з ладу апаратура зв’язку. Гордійчук продовжив коригування вогню по телефону. Зв’язок працював дуже погано, але в деяких точках гори можна було передавати дані по звичайному мобільному телефону.
Група Гордійчука перебувала під постійним вогнем важкої артилерії, і майже щодня піхота ворога штурмувала вершину.
Укриття рятували життя, але від близьких розривів бійці отримували поранення і – особливо – сильні контузії, які виводили людей з ладу. Гордійчук також неодноразово був контужений, але позиції не залишив.
Денні штурми іноді відбивалися за допомогою артилерійської підтримки, але нерідко тільки за допомогою стрілецької зброї і гранатометів. Найманці зробили також шість спроб захопити Савур-Могилу вночі. Захисники вершини витримали безліч боїв на ближній дистанції. Завдяки грамотно організованій обороні і рівню індивідуальної підготовки захисники мали мінімальні втрати.
Після прибуття підкріплення Гордійчук здійснив ротацію – група “Крим” пішла. Але сам полковник залишився на вершині і продовжував виконувати бойове завдання, повідомляти інформацію про ворога, незважаючи на поранення в руку і контузію.
Наказ про відхід із Савур-Могили надійшов ввечері 24 серпня. До того часу стало зрозуміло, що Савур-Могила знаходиться в щільному кільці – машина 3 окремого полку спеціального призначення, яка прорвалася, щоб вивезти поранених, була розстріляна російськими найманцями.
Вночі Гордійчук дав наказ про відхід із Савур-Могили. Переорана снарядами висота була залишена українськими воїнами після 12 діб безперервних боїв.
Розвідникам вдалося таємно пройти тилами противника близько 60 кілометрів і приєднатися до наших військ під Многопіллям. Разом з усіма українськими частинами вони пішли на прорив 29 серпня.
Як згадує розвідник з групи Гордійчука сержант Стегар: “Ми їхали в одній вантажівці. Гордійчук був у кабіні водія. Нас обстріляли раптово, і тут же машина була накрита снарядами і мінами. Вибух стався в кузові, машина загорілася. Ми вивалилися з палаючої машини, підійти на допомогу полковнику не могли – вогонь по дорозі був неймовірної щільності, треба було відповідати. Двері кабіни відчинили, і Гордійчук сам вибрався з машини. Він виповз до нас сам. Ми його підібрали і зробили перев’язку. Рана була страшною – було неймовірно, що чоловік сам рухався з такою раною і намагався продовжувати бій. Полковник намагався продовжувати командувати боєм, він навіть зривав пов’язку. Але невдовзі від втрати крові він залишився без сил. Російські десантники взяли в полон мене, Гордійчука і ще кількох бійців. Полковник був без свідомості. Нас зібрали на полі, а Гордійчука кинули збоку і не дозволяли надати йому допомогу. Сказали, мовляв, цей довго не протягне. Весь день полковник лежав сам, без будь-якої допомоги і догляду, з однією тією пов’язкою, яку ми йому одразу наклали. Потім нас повели. Коли я дізнався, що цей приголомшливий офіцер вижив, мене така гордість за нього взяла! Спасибі йому, в ці страшні дні він був для нас прикладом мужності” (інформація з сайту: http://gur.gov.ua/conte…/hordiichuk-ihor-volodymyrovych.html).
Як відомо, саме у Боярці розташована філія Військового ліцею імені Івана Богуна, а вихованці навчального закладу постійно беруть участь у районних заходах.

Назад