20.02.2012
Дівоче обличчя Киево-святошинського волейболу
Дівоче обличчя Киево-святошинського волейболу

18 лютого у Боярській ДЮСШ (директор Василь Коновалов) відбувся відкритий Чемпіонат Києво-Святошинського району з волейболу серед дівчат 1994 р.н. і молодших.

При нагоді зазначимо, що це - перший "дівочий" волейбольний чемпіонат, який офіційно проводився Федерацією волейболу Києво-Святошинського району та відділом у справах сім'ї, молоді та спорту Києво-Святошинської РДА.

До участі в ньому запрошувалися всі бажаючі. А набралося таких аж... 6 команд. Того дня помірятися силами на волейбольному майданчику вийшли команди Боярської ЗОШ №2, Боярської ЗОШ №5 та команди Вишневого, Хотова, Шпитьок і Софіївської Борщагівки.

Серед почесних гостей чемпіонату - майстер спорту міжнародного класу Іван Гришин, спеціаліст відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Києво-Святошинської РДА Олександр Моспан та меценати Чемпіонату - люди, які впродовж тривалого часу підтримують волейбольні команди Боярки та Вишневого: народний депутат України Петро Мельник, перший заступник голови районної організації Партії регіонів, заступник голови райради Віктор Костина та Андрій Іванюк. Мав Чемпіонат і колективного спонсора в особі "Спортивного руху Івана Гришина", який активно підтримує розвиток саме дитячо-юнацького спорту в нашому районі.

І ось на майданчику - зовсім не дитяча боротьба. Змагання різних технік і досвіду, вміння зібратися й спрямувати всі сили на перемогу, потужні подачі (аж не віриться, що цього просто таки гарматного прискорення надають м'ячеві тендітні дівочі руки!) і просто таки непробивні блоки на прийомі, зріла цікава гра і нестримний лет до зеніту своєї слави, до перемоги - ось лише деякі оцінки цього свята волейболу, яке порадувало глядачів просто таки шаленими емоціями як на майданчику, так і за його межами.

З перших же хвилин змагань юні боярчанки впевнено взяли курс на перемогу, розбиваючи своїми майстерними потужними подачами будь-які надії суперників на чемпіонське "золото". Саме чітка злагодженість дій на майданчику і якесь майже містичне відчуття єднання команди дозволило команді "Максимум" легко, стрімко й красиво вийти у фінал. Трохи важче довелося дівчатам під час гри у своїй групі з командою Шпитьок. Мало це цілком об'єктивне пояснення: шпитьківчанки були 1994-1995 року народження, тоді як боярчанки - 1998. Втім, навіть ця досить таки вагома перевага не стала на заваді боярчанкам підтвердити те, що "Максимум" - це не просто назва команди, а спосіб життя. Відтак по закінченні Чемпіонату місця на чемпіонському Олімпі розподілилися так: "бронзою" змушена була вдовольнитися команда зі Шпитьок; "срібло" дісталося волейболісткам із Хотова; а чемпіонське "золото" таки залишилося в Боярці, його виборола команда "Максимум". На додачу кращим гравцем Чемпіонату була одноголосно визнана боярчанка, "максималістка", майстерна волейболістка і просто чарівна дівчина Яна Клименко.

- Бажаєте комусь подякувати? - задаю дещо провокаційне запитання радісно сяючому, неначе "золота" медаль, тренеру команди - переможниці В'ячеславу Отришку.

- Звісно ж! По-перше, директору Боярської ЗОШ №5 Валентині Кривенко, яка підтримала збірну своєї школи, коли та робила лише перші кроки на етапі свого формування, повірила в нас і продовжує підтримувати й надалі. По-друге, нашим шановним меценатам, які допомогли зі спортінвентарем і транспортом, та відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Києво-Святошинської РДА, який забезпечив Чемпіонат медалями та кубками для переможців. І, нарешті, глядачам-вболівальникам, які так дружно підтримували саме нас... Величезне і якнайщиріше всім спасибі!

А ще хочу запросити відвідати 3 і 10 березня ІІ обласну олімпіаду серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів. В ній візьмуть участь і мої хлопчаки, які минулого року вибороли ІІ місце. Сподіваюся, що цього року їхній результат буде дещо кращий... А 17 і 24 березня відбудеться аналогічне дівоче спортивне свято, у якому візьме участь й збірна Києво-Святошинського району - вона ж команда "Максимум" Боярської ДЮСШ.

Ну що тут сказати? Мабуть, дійсно, продовження традиції - то найкраща післямова до перемоги... Чи все ж таки передмова? "Поболіємо" - побачимо! Чи не так?


Назад