28.07.2012
ВЕЛОМАРАФОН "БОЯРКА - 24": НОТАТКИ З ТРАСИ
ВЕЛОМАРАФОН "БОЯРКА - 24": НОТАТКИ З ТРАСИ 21 - 22 липня, на території лісового масиву-трикутника Боярка - Малютянка - Забір'я, за підтримки Боярської міської ради, відбувся традиційний цілодобовий міжнародний веломарафон "Боярка - 24". Організатор гонки - Київський велоклуб, спонсори та партнери - фірми Giant, BBB, Triada Print, Nutrend, Men's Health. Інформаційна підтримка - районної газети "Новий день" та міської газети "Боярка-Інформ".  
Традиційними учасниками цьогорічної (передювілейної - дев'ятої) велогонки стали й боярські велосипедисти. Взагалі ж у веломарафоні "Боярка - 24" за призові місця змагалися гонщики з Києва, Одеси (26), Вінниці (6), Боярки (5), Сум (5), Українки (5), Броварів (4), Дніпропетровська (4), Кривого Рогу (4), Львова (4), Молдови (8), Росії (3), Макіївки (2), Миколаєва (2), Славутича (2), Фастова (2), Харкова (2). Найчисленнішим (і, як з'ясувалося після фінішу, найрезультативнішим) було київське представництво: 81 гонщик! Додайте до цього по одному гонщику з Білої Церкви, Білопілля, Брюховичів (Львів), Вінниці, Вольногородська, Димитрова, Дніпродзержинська, Дрогобича, Запоріжжя, Іллічевська, Львова, Кіровограду, Криму, Боярки, Москви, Радомишля, Самари, Світловодська, Трахтемирова, Ужгорода, Фастова та Черкас, які виступали в номінації "соло" або у складі збірних команд, і ви отримаєте загальну кількість учасників - 187.

"Боярку - 24" вітає…
Боярка!

…Наметове містечко неначе вимерло, лише на стартовій галявині ніде яблуку впасти: на інструктаж, який проводить Андрій Степанов, зібралися не лише гонщики-учасники, а й їхні групи підтримки у повному складі!
Традиційно змагання проводилися в п'яти категоріях серед учасників 1993 р. н. і старші: "соло" чоловіки (1 учасник), "соло" жінки (1 учасник), "пара" (команда з двох осіб), "четвірка" (команда з чотирьох осіб) та "мікс" (команда з чотирьох осіб, де один учасник - жінка). Участники, яким на 2 липня ще не виповнилося 16 років, до гонки не допускалися. А 18-річним - потрібно було отримати письмовий дозвіл батьків та головного судді.
Траса - коло довжиною 14, 6 км. Після старту учасники протягом 24 годин проїжджають трасу, перетинаючи в кінці кожного кола зону "старт-фініш", де й відбувається передача естафети наступному члену команди. Для категорії "соло" для заліку мінімальна кількість пройдених кіл - 16 (чоловіки) та 11 (жінки). Вперше в історії "Боярки - 24" контроль проходження дистанції здійснювався з використанням електронної системи обліку часу від RFID Timing Systems (Австралія)! Місце команди визначалося за кількістю пройдених кіл та затраченим на їх проходження часом.
Додайте до цього необхідний для участі в змаганнях "набір" (справний велосипед, призначений для їзди пересіченою місцевістю, шолом, світло для пересування в нічний час та світляки-габарити), енергетичне харчування від партнерів гонки, забезпечення питною водою, можливість виграти призи від спонсорів під час гоночної лотереї, медалі, кубки та грамоти переможцям і призерам всіх категорій тощо, а на додачу ще й призове шампанське, з якого після нагородження переможцями влаштовується традиційний душ - і ви зрозумієте, наскільки все серйозно. Що й не дивно, адже "Боярка - 24" - найперша і найвідоміша на території СНГ добова МТБ-гонка.
Вітаючи учасників гонки, міський голова Боярки Тарас Добрівський, який також "прирулив" до лісу на своєму велосипеді, звернувся до всіх присутніх:
- Я дякую вам, що ви знову завітали в наш край, до нашого Боярського лісу. Ми з радістю чекали цих змагань, готували трасу і взагалі всіляко сприяли цим прекрасним гонкам, які приносять радість, позитивні емоції, і ви надовго зарядитесь цією життєдайною енергією Боярського лісу. Сто років тому Микола Островський прокладав тут вузькоколійку. А сьогодні я впевнений, що ті колії, які прокладаєте тут ви, теж не будуть останніми і з часом займуть своє належне місце в історії і Боярки, і України, а можливо - й світового велоспорту. Символом нашого міста спорту і здорового способу життя є прапор "Боярка з вами!", який присутній на всіх спортивних змаганнях, навіть - за кордоном. І сьогодні цей прапор благословляє не лише нашу команду, а й вас усіх на боротьбу і на перемогу. А відтак: Боярка - вперед!
Гонка стартувала! Попереду - траса, і традиційний дощ, і ніч, і унікальна атмосфера Боярки під супровід оркестру, мелодія якого зіткана з подиху нічного лісу, туману, болота, жаб, зайців та білок… Попереду - нагородження переможців, і незабутні враження на цілий рік. А поки що "падаємо" на педалі й мчимо вперед.

Із нотаток стороннього

Останнім з першою групою "стартонув" і ваш кореспондент. У погоні не за медалями - за цікавими фото. Летиш від "точки" до "точки" зйомки, рвеш педалі у сипучому піску, буксуєш на крутому підйомі, ухиляєшся від гілок, які так і намагаються шмагонути по розпашілому обличчю - і при цьому ще крутиш головою на всі боки, щоб бува не пропустити чогось цікавого… От тільки власні нутрощі витанцьовують за діафрагмою якийсь божевільний канкан під час шаленої скачки вузлуватим корінням лісової стежки, і необачно спожите перед стартом печиво намагається вистрибнути через горло разом із серцем… Що ж до всього іншого, то існує лиш посвист вітру у вухах, спів коліс і палюче сонце, яке миттєво висушує солоний піт на обличчі… Красота! А далі - ще цікавіше: линув дощ, який "впіймав" мене саме на підльоті до Забірських озер. Відчуваю, як за спиною виростають не крила, а.. зябра! Мокрий одяг обліплює тіло так, що сприймається просто як власна шкіра, холодна і слизька, неначе у земноводного. Та вперто накручую педалі. Ні, не тому, що за всяку ціну маю дійти до фінішу (можна було б і втекти, скориставшись своїм особливим статусом), а тому, що вже залишилася позаду "точка повернення", і нема вже дороги назад, тепер - тільки вперед!.. Влетівши в табір, просто з велосипедом пхаюся під намет, де вже чекає кружка гарячого чаю. О боже, що це за заляпана з ніг до голови грязюкою примара посміхається назустріч? Ні, це не моє власне відображення - це капітан Боярської команди Олександр Семенов, який закінчив своє чергове коло… Невже в цьому кошмарі можна вижити??? Можна! А ще - показати непоганий (у всіх відношеннях) результат…

Як боярські хлопці Сізіфову гору штурмували

Та не 24 години, а три роки! Щоправда, про це я дізнаюсь вже після завершення гонки. Розповідає Олександр Семенов:
- В 2010 році ми зайняли "почесне" 13-те місце із… тринадцяти! В 2011 - 9-те із 29-ти. Цього ж року наша "четвірка" МТ Боярка посіла 7-ме місце із 18-ти можливих.
- І хто ж відзначився?
- Всі без винятку! Максим Нурищенко, Ілля Яценко, Артем Денделєв, та й ваш покірний слуга - Олександр Семенов - теж чогось вартий… А ще - "соліст" Ратибор Дев'яткін та "двієчники" Віталій Сімонов і киянин Ігор Андрющенко, який також виступав під прапором Боярки.    
- Отже, все вище і вище? А в чому ж, на твій погляд, запорука успішного сходження?
- А це як у кого… - Посміхається Сашко. - У нашої команди в цілому  - знайома до найменших подробиць (бо тут же і тренуємося) рідна траса, кращі, ніж торік, велосипеди, якими нас забезпечила Боярська міська рада, та "омолоджений" за рахунок притоку свіжих сил склад команди. То ж ростемо потроху. Адже Сізіфову гору з наскоку не візьмеш…
Доказом цього є хоча б той факт, що призові місця взяли професійні спортсмени. Відтак переможцями в номінації "четвірка" стали Велостріт-Nutrend (І місце), Giant XC Team (ІІ місце) та MTV md.team (ІІІ місце). У чоловічому "соло" лідирували кияни Ігор Кальченко (І місце з результатом 30 кіл за 23 години 32 хвилини 17 секунд), Іван Шулак (ІІ місце, 28 кіл, 23 години, 22 хвилини, 10 секунд) та Сергій Кушмаунса з Молдови (ІІІ місце: 27 кіл за 22 години, 56 хвилин 15 секунд). Що ж до більш детальних результатів, то про них наші шановні читачі зможуть дізнатися з велосайту.

З перших вуст

Традиційно останнє слово залишається за автором статті. Та цього разу ми вирішили змінити це правило й надати слово одному з учасників гонки, боярському велогонщику, відомому на "Боярці - 24" просто як Макс. Тож подаємо його допис на форумі з невеликими скороченнями, трохи адаптувавши до сприйняття пересічного читача:
"Як корінний боярчанин, скажу вам цілком відверто: Боярка і "Боярка - 24” - це два абсолютно різних, незважаючи на схожість назв, світи, міста, держави. Впродовж цих двох днів навіть рідний і знайомий боярський ліс змінюється невпізнанно, перетворюючись із волого-теплого, пропахлого хвоєю тихого лісочка у киплячий пристрастями і швидкостями велотрек.
До цієї гонки я готувався з кінця минулого літа, виїжджаючи на трасу ледь чи не тричі на тиждень. І при цьому ніколи не думав, що можливо настільки цікаво, азартно і… важко їздити цим треком.
Протягом останніх декількох тижнів перед гонкою траса перетворилася для мене на своєрідний будівельний майданчик, а очікування гонки - в підготовку до здачі проекту. Тому на маршрут я виїздив виключно з шуруповертом, лопатою та банкою OFF. В результаті місточки із красивої ідеї перетворилися у щоденну працю, яку потрібно було зробити якнайкраще. А потім - гонка! Навіть після передстартового брифінгу, навіть після старту, чекаючи в таборі свого першого кола, я, здається, ще не розумів, куди я потрапив. І тут почалося! Тіло звично занило на першому затяжному підйомі, та довелося продовжувати тиснути на педалі. І, о боги, воно поїхало! Перші 4 - 5 годин вдихнули азарт у весь процес. З'явилися лідери і відстаючі. На моєму третьому колі пішов дощ, і мені раптом так захотілося в табір, під навіс, що я вирішив дістатися туди якомога швидше. Це бажання зросло, коли я "вискочив" до озер і тут, на відкритому просторі, зрозумів, що цей особливий дощ просто… відскакує від мене. Град! На полі зустрічний вітер остаточно переконав мене "педалити" швидше й "викотив" нас з 11-го на 8 місце. Тут вже азарт охопив всіх, а хлопці з групи підтримки не давали йому згаснути. На підходах до ранку ми "відіграли" ще дві позиції і вийшли на 6-місце в "четвірках". Та сил вже майже не залишалося. І тут Сашко сказав: "Давай на повну!" І я дав: моя змучена тушка видала парочку кіл за 37 та 35 хвилин! Чого виявилося абсолютно достатнім, щоб остаточно відірватися від МММ-щиків та полоскотати нерви команді Велостріт 4xL. Звісно, не лише моїми стараннями… За 15 хв. до закриття коридору стало все зрозуміло, і ми із зойками радості змирилися зі своїм 7-им місцем… Я ДУЖЕ вдячний всім і всьому за все, що відбулося зі мною на минулих вихідних. Долі, команді, групі підтримки, організатору, суддям, погоді, велосипедам - всім, кому це було не байдуже. І взагалі - це просто було свято. Дякую всім, до нових зустрічей!"

Радислав КОКОДЗЕЙ,
фото автора


Назад