12.03.2012
Гідному сину України – 198!
Гідному сину України – 198!

9-го березня 198 років тому Україна подарувала світові пророка, талановитого поета та прозаїка, художника, фольклориста та філософа, політика й громадського діяча – Тараса Шевченка, символа свободи та волі, творця України та долі нашої держави. Завдяки йому духовні скарби української душі повною рікою влилися в світову культуру. У багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладено майже на всі мови світу. Ім'ям Т. Г. Шевченка названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста... Саме тому цей день внесено до Святкового календаря знаменних і пам'ятних дат не лише України, а й світу.

Тарас Григорович був не лише творцем «Кобзаря», а й непересічною особистістю, народним поетом, який більшу частину свого подвижницького життя провів у кріпацтві, а потім – у солдатській неволі. Та, не дивлячись на це, він був одним із найосвіченіших людей свого часу, мав звання академіка, що давалося не просто гідним, а й високоосвіченим людям.

День народження Великого Кобзаря – свято Всеукраїнське. Відзначали його й у Вишневому. Вшанування розпочалося з урочистої ходи, в якій узяли участь представники влади міста та району, творчі колективи, учні та вчителі, лікарі, гості та мешканці міста.

Урочиста хода завершилася мітингом біля пам'ятника великому українському поету. На ньому були присутні міський голова Ілля Діков, заступник голови райради Віктор Костина, заступник голови РДА Анатолій Іскоростенський, депутати міськради Оксана Олексієнко та Наталія Руденко, поети Валентин Лямічев і Тетяна Домашенко, заступник голови Ради Києво-Святошинської районної організації ветеранів ЗС Юрій Табаков, аматорський хор «Вишневий дзвін». Мітинг розпочався з покладання квітів до пам'ятника Великому Кобзареві. Усі виступи об'єднувала впевненість у тому, що нинішні суспільні негаразди об'єднаними зусиллями влади та народу будуть подолані.

«Минають роки, десятиліття, - відкриваючи урочистий мітинг, наголосив міський голова Ілля Діков, - але час не в змозі затьмарити актуальність Шевченкового слова для кожного з наступних поколінь. Уся його велика спадщина – поезія, проза, мистецтво – пронизана любов'ю до України. Говорячи про Тараса Григоровича як про дійсно добру, відкриту, просту людину, не треба забувати, що він був одним із найосвіченіших людей свого часу. Зрозуміти ж Великого Українця можна настільки, наскільки ми розуміємо себе в свій час і Україну в ньому.

Він жив для наступних поколінь, пропагуючи життєві цінності, повагу до близьких, любов до знань, надію на краще, віру в Бога. Важко переоцінити вплив Тараса Шевченка на українську свідомість, бо він – духовний батько української нації, наша гордість, наша слава. Поповнюйтесь духом Шевченкового слова, щоб відчути себе дітьми народу, який жив, живе і житиме вічно.».

«Ці живі квіти, які ми поклали сьогодні біля пам'ятника, символізують нашу відданість Великому Кобзареві, - виступаючи від імені районної влади, зазначив заступник голови РДА Анатолій Іскоростенський. - Дай Боже, щоб він завжди жив у наших серцях.

Хочу відмітити, що в цьому році районна влада поставила для себе завдання відкрити районний пам'ятник, приурочений Т. Г. Шевченку.».

Вишнівська поетеса Тетяна Домашенко продекламувала власного вірша, присвяченого пам'яті поета, наостанок виступу зазначивши, що цей день для неї - не лише День народження Великого Кобзаря, а й День єдності української нації: Упродовж кількох років я кожного 9 березня беру пучок червоної калини і йду молитися Кобзарю. І я сьогодні святкую не лише День народження Великого Кобзаря, а й День єдності української нації. Адже слово Тараса Григоровича завжди було подвижницьким і єднало нас у найтяжчі, найскрутніші часи, закликавши: «обнімімося, брати мої...». То ж ми сьогодні прийшли обійнятися, Кобзарю вклонитися і помолитися за нашу Україну!».

Заступник голови Ради ветеранів Києво-Святошинського району Юрій Табаков нагадав присутнім про те, як відбувалося перепоховання Тараса Шевченка, розповів, яке значення за радянських часів мало слово Кобзаря у патріотичному вихованні молоді та дав настанову підростаючому поколінню – вчити твори Тараса Григоровича, адже саме в них – наша культура, наша історична пам'ять.

«Не одне покоління українців формувало свій світогляд на його творах, - таким словами завершив урочистий мітинг поет Валентин Лямічев. - Батько Тарас із 12 років був і для мене взірцем - Я все життя писав його словами свої вірші. Маючи талант, я завжди був із людьми чесним. Тому хочу дати юному поколінню таку батьківську настанову: намагайтеся прожити своє життя так, щоб ваше слово не розходилося з ділом.».

Святкування продовжилося в актовій залі Вишневої міської ради, де відбулося вручення грамот міського голови та Києво-Святошинського районного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка, а також подарунків від «Просвіти» вишнівчанам, які підтримують Тарасове слово, пропагують національну культуру. Цього дня їх отримали як окремі вчителі та педагогічні колективи вишнівських шкіл, так і учні, а також учасники хору «Вишневий дзвін» - за активну громадську позицію, національну свідомість та виховання талановитої молоді, пропагування української мови та національно-патріотичне виховання підростаючого покоління. Грамотами та солодкими подарунками віншували переможців обласних і Всеукраїнських мовно-літературних конкурсів ім. Т. Г. Шевченка читців-декламаторів творів Т. Г. Шевченка.

«Згадуючи про життя та творчість Тараса Шевченка цього дня, - виступаючи перед зібранням, наголосив міський голова Ілля Діков, - ми розуміємо, що в нашій державі повинні бути непохитні духовні цінності, про які ми повинні постійно пам'ятати. Він віддав себе всього для того, щоб на нашу країну світ поглянув по-іншому, з повагою.».

Цього дня в актовій залі зібралися щирі поціновувачі не лише творчості Т. Г. Шевченка, а й української пісні, які того дня щиро та натхненно виконували солістки зразкового ансамблю «Зіронька» Вишнівського центру творчості дітей та юнацтва Світлана Лавор і Аня Татаренко, Олексій Чепурний, Іван Войцехівський. Шевченкові «Думи мої...», що їх виконував «Вишневий дзвін» наостанок, співали всі присутні в актовій залі, а пісню «Реве та стогне Дніпр широкий...» слухали стоячи, мов державний Гімн...

Наталка Куцак


Назад