13.07.2012
ТЕРИТОРІЯ КОМФОРТУ
Мешканці Вишневого, Білогородки, Петрівського та Софіївської Борщагівки долучилися до проекту "Літній вечір на подвір'ї"
"У нашому під'їзді вже тижнями не прибирають! Сміттям закидане все подвір'я! А замість клумби під вікнами - автостоянка. Пройти неможливо!" Хто з нас не чув таких нарікань: від сусідів, друзів, родичів? Реалії, як мовиться, такі, що, здавалося б, гріх не поскаржитися "на життя". А втім, у сусідньому дворі (сусідньому мікрорайоні, на сусідній вулиці) - наче в іншій країні: охайний двір, а в ньому - пофарбований у яскраві, життєрадісні кольори дитячий майданчик та акуратні лавочки біля під'їзду. З чого б це? Може, там живуть якісь особливі люди?
Навряд чи я комусь відкрию Америку, нагадавши відому тезу: ми здатні власноруч створювати свій комфорт - варто лише по-справжньому захотіти (історії наших земляків, котрі довели це на власному прикладі, ми регулярно публікуємо у газеті "Західне передмістя Києва" у рубриці "Обличчя"). А по допомогу варто звертатися до того, хто спроможний її надати. У різних ситуаціях це можуть бути місцева влада чи благодійний фонд, громадська організація чи ЖЕК, двірник чи слюсар, а то й просто друг.
Моя бізнесова діяльність дала мені можливість втілити у життя чимало яскравих меценатських проектів. Та досі спокою не дає давня мрія дитинства - аби біля кожного будинку, в кожному мікрорайоні малеча мала власну територію комфорту: ігровий майданчик, де можна було б почуватися безпечно і весело.
Звісно, я не прагну самотужки рятувати світ. Мені це й не вдасться. Без вас. Без нашої громади. Гадаю, в цьому мене підтримують мешканці міста Вишневе та сіл Білогородка, Петрівське, Софіївська Борщагівка. З їхньої ініціативи у їхніх дворах уже з'явилися чи то новенькі дитячі майданчики, чи лавочки, гойдалки або клумби. А чорнозему, піску, фарби, гойдалок і лавочок у нас вистачить і на багато інших майданчиків - було б тільки бажання щось змінювати у своєму довкіллі.
Хоч би там як, кожен із нас живе у своєму маленькому світі. Тут і рідна домівка, й вулиця, на якій знаєш кожен камінець і закуток, а також ті місця, де ми нині проводимо найбільше часу. І як би ми не мріяли про глобальні позитивні зміни, не станемо жити краще, якщо власноруч не облаштуємо цю невелику територію. Саме тоді малі справи стануть прелюдією великих змін. Як у розвинутих країнах, де люди не бояться єднатися заради вирішення місцевих проблем. Традиції взаємодопомоги та добросусідства засвоюють там із раннього дитинства. Тепер наша черга. То, може, проведемо разом "Літній вечір на подвір'ї"!
Видавець газети "Західне передмістя Києва" Дмитро Войцех

Назад