12.02.2015
ДОПОМОГА АРМІЇ. МИ – ЄДИНІ, І В ЦЬОМУ – НАША СИЛА
ДОПОМОГА АРМІЇ. МИ – ЄДИНІ, І В ЦЬОМУ – НАША СИЛА У Ходосівці кожен учень – справжній патріот. Про це красномовно свідчать добрі справи на підтримку наших військовослужбовців на Сході країни. Вчителі переконані: саме не словами, а конкретними справами з дитини можна виховати патріота власної землі.

“Спочатку, як і всі, - розповідає директор школи Наталія Ярошенко, - наші діти писали листи, малювали малюнки і передавали їх солдатам волонтерами та працівниками сільради. А потім, бачачи, що військові події на Сході не закінчуються, а наші бійці продовжують потребувати допомоги, долучилися спільно з дорослими до формування гуманітарних вантажів”.
Першим досить вагомим внеском у цю благородну справу став традиційний Осінній ярмарок, під час якого школярі реалізовували приготовлені мамами солодощі. На всі виручені кошти придбали речі першої необхідності та передали їх у зону АТО бійцям.
І така акція була не одна. Наприклад, до Дня Святого Миколая, щоб наші бійці хоч трішки змогли відчути подих свята, зробили їм солодкі подарунки - передали шоколадки. Й не по одній: коли кинули клич, чимало дітей принесло цілі торбинки.
Надалі цим не обмежилися. Школярі виготовляють і досі обереги для солдатів – ляльки-мотанки та янголят, пишуть листи до солдатів, в яких висловлюють свої щирі почуття та побажання швидкого повернення до рідної домівки з перемогою. Збирають речі, продукти харчування, консервацію, чай - усе, що можуть із того, що необхідно нашим воїнам у зоні бойових дій.
Наталія Василівна розповідає, що один з листів старшокласниці за збігом обставин потрапив саме до земляка - випускника школи Володимира Гетало. Як він сам передавав потім близькими, найбільшої моральної підтримки годі й чекати - настільки тепло стало на душі від того, що вітання надійшло саме з рідного села... Звісно, діткам було приємно про це дізнатися.
Кардинально змінила світогляд і сприйняття подій на Сході поїздка старшокласників до Київського військового шпиталю. “Вираз обличчя солдатів, - коментує Андрій, - їхній погляд забути просто неможливо: там і біль за втраченими товаришами, і туга за рідними, і віра в перемогу... Не знаю, на скільки нам вдалося їх підтримати, але ми намагалися. Я пишаюся ними - вони справжні герої. І намагатимуся виконати їх наказ: нічого не боятися, триматися один за одного та відстоювати свої права, незалежність нашої держави”.
А не так давно в спортивній залі школи запрацював цех із виготовлення маскувальних сіток - відповідні рекомендації з її плетіння віднайшли у Інтернеті. Чотири сітки по 70 м допомогли придбати депутат райради Микола Глушко та депутат сільради Ніна Власенко, тканину принесли батьки та бабусі учнів. Сітку порізали по 10 м довжиною і робота “закипіла”: нині її плетуть усі, крім першокласників. А потім волонтерами передають військовим на передову разом із власноруч виготовленими оберегами та щирими побажаннями миру.
“Для меншеньких це навіть більше змагання між собою - хто більше та краще, - зазначає Наталія Ярошенко. - Але кожен із них прекрасно усвідомлює, що їх робота - вкрай важлива, бо допоможе вберегти не одне життя... Як на мене, саме коли вони власноруч щось зроблять на допомогу нашим солдатам, напишуть їм тепле слово, і є найкращим засобом виховання справжнього патріотизму”.
Про це говорять і самі учні. “Коли я плету сітку, - додає десятикласниця Тамара, - подумки звертаюся до них, наших захисників - ми віримо, що наша сітка захистить їх від усіх куль, і вони повернуться до своїх родин живими та неушкодженими. Дуже хочу, щоб все було саме так і не інакше...”.

Наталка КУЦАК,
фото автора

Назад