30.12.2014
Мирослава Смірнова: «Наша головна проблема – не Путін, а внутрішній ворог, що мешкає у свідомості!»
Мирослава Смірнова: «Наша головна проблема – не Путін, а внутрішній ворог, що мешкає у свідомості!»
В.о. голови Києво-Святошинської РДА Мирослава Смірнова про штучність федералізації або як протягом одного року сформувалася нація

- Мирославо Михайлівно, ми бачимо, як останнім часом різноманітними інституціями Російської Федерації, окремими силами всередині України актуалізовано тему федералізації та проводиться підривна робота, передусім в інформаційному просторі. Ми знаємо про вправність російських пропагандистів і програші України в інформаційних війнах. Чи маємо ми шанс вистояти проти цього чергового ідеологічного наступу на тему федералізації?

- Я вважаю проект «Федералізація» - новим вірусом у інформаційному просторі України. Але, знаєте, анексія Криму і військові дії на Донбасі, розчарування більшость кримчан і мешканців Сходу, які вже встигли переконатися у своїй повній непотрібності захисникові «русского мира», працюють на нас. На противагу російській пропагандистській машині, ми маємо чинник часу – від 1 березня 2014 року в Україні відбулося дуже багато трагічних подій саме під ідеями сепаратизму. Відомо, що час – найкращий суддя, і нині він, краще за будь-якого пропагандиста, переконує кожного далекого від політики громадянина в тому, що Україна має бути єдиною та неподільною країною згідно Конституції і виходячи із політичної та соціально-економічної доцільності.
Намагаючись розколоти Україну і створити на частині її території так званий "Русский мир» , Росія домоглася прямо протилежного - перед обличчям зовнішнього ворога згуртувала українську націю і підняла таку хвилю патріотизму , як це не вдавалося зробити ще жодному найрадикальнішому українському політику .
Території, які зараз контролюють маріонеткові проросійські структури – це менше п'яти відсотків. Війна йде тільки тут. Все інше - єдина неподільна Україна.
І домігся цього саме Володимир Путін. Попри все – спасибі йому за це!

-    Давайте розмежуємо поняття «федералізація» і «унітарність».

-    Україна є унітарною державою, тобто частини держави є адміністративно-територіальними одиницями і не мають статусу державного утворення. Це 24 області України. В унітарній державі функціонують єдині для всієї країни вищі органи державної влади, правова система, конституція, збройні сили.
Що таке федералізація, про яку декілька разів натякав пан Лавров і яку так лобіює пан Медведчук?
Федерація - це форма державного устрою, у якій частини федеративної держави є державними утвореннями та володіють певною політичною самостійністю (суб'єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену з федеральною конституцію, власні органи влади, систему законодавчих, виконавчих і судових органів). Ці утворення формально не володіють суверенітетом, правом одностороннього виходу з федерації й самостійної участі в міжнародних відносинах. Приклади таких федеративних держав: Австрія, ФРН, ОАЕ, США.
Федерацію треба відрізняти від конфедерації, що являє собою міжнародно-правовий союз суверенних держав, наприклад Європейський Союз (Швейцарська Конфедерація, попри історичну назву, є федерацією). Федералізація - це процес об'єднання незалежних суб'єктів (земель, штатів, регіонів) у федерацію і створення надсуб'єктних органів управління.
  Слід зазначити, що коли говорять про Україну, то фактично мається на увазі цілком протилежне - перетворення унітарної держави у федеративну шляхом зміни Конституції та проведення відповідних законодавчих реформ.
Згідно з Конституцією, Україна - унітарна держава. До її складу входять 24 області, два міста республіканського значення - Київ і Севастополь, Автономна Республіка Крим (останні два утворення є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями). Унітарний статус України закріплено статтею 2 Розділу І Конституції України. Правом ініціювати зміни цього Розділу наділені Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради. Ухвалювати такі зміни теж має конституційна більшість Верховної Ради - із затвердженням їх на Всеукраїнському референдумі (стаття 156 Основного Закону), який призначає Президент України.
Якщо зазирнути в історію, то держави з федеративною формою державного устрою почали виникати разом із появою в XVII-  XVIII ст. республік. Найстаршою федерацією, що досі існує, є Швейцарія, яка виникла за середньовіччя з окремих держав-кантонів, і пройшла шлях через конфедеративний союз до сучасної федеральної держави. Історії не відомо жодного випадку, коли б унітарна країна добровільно стала федеральною. Як правило, процес іде навпаки -   федеральні держави або розпадаються, або дедалі більше централізуються.
Розглянемо приклад федеративного устрою в Югославії. Вона об’єднувала народи п’яти національностей – сербів, хорватів, словенців, македонців, чорногорців, які розмовляють трьома різними мовами: сербохорватською, словенською і македонською. Роз’єднувала їх ще й належність до трьох різних релігій – православної, католицької і мусульманської. У південно-східній частині країни користувалися кирилицею, а в північно-західній (Словенія, Хорватія) розповсюджений латинський алфавіт. У таких умовах важко зберігати федеративний устрій. Тому зараз на місці колишньої Югославії бачимо шість незалежних країн – Сербію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Словенію, Македонію і Чорногорію. І до цього часу Міжнародний трибунал не може остаточно вирішити, хто ж винен у масовому знищенні цих народів у кінці 90-х.
Політичній історії відомі випадки виходу з федерації. Наприклад, розпад СРСР та утворення суверенних незалежних держав, відокремлення Бангладеш від Пакистанської Федерації, а Сінгапуру - від Федерації Малайзії.
Нерідко спроба вийти зі складу федерації придушується федеральними збройними силами. Приклад - російсько-чеченські війни, коли чеченці намагалися утворити незалежну Республіку Ічкерія.
Ми вже маємо певний досвід існування у складі України такого квазі-державного утворення як Автономна Республіка Крим. Кримська автономія як суб'єкт у межах України мала власний парламент, уряд, Конституцію. На жаль, попри це, Крим не став динамічним регіоном. За темпами зростання економіки Крим посідає 15 місце з 27. Тобто власна конституція, парламент -   не панацея й не поштовх для економічного розвитку. Крим -   дотаційний регіон, при тому що, порівняно з іншими регіонами, у Криму залишалося пропорційно більше податків, ніж в інших регіонах, а кількість чиновників і, відповідно, витрати на управлінський чиновницький апарат були більшими, ніж у будь - якій області. Результат ми бачимо -   сепаратизм, швидкий відрив від України.Сценарій простий : квазі-парламент прийняв рішення про проголошення незалежності, квазі-уряд узяв його до виконання, військові Росії втілили все це в життя. Цей сценарій мав бути впроваджений під ідеєю федералізації України і у інших регіонах.

-    Прихильники федералізації інколи наводять аргументи, що у минулому за неї виступали Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Сергій Подолинський, Кирило-Мефодіївське братство. В'ячеслав Чорновіл також говорив про можливість федерального устрою України.

-    Так, але Україна за діяльності цих історичних особистостей була або в складі Російської імперії, або у складі СРСР. Після утвердження України як незалежної унітарної держави розмови про її федералізацію втратили актуальність. Сьогодні поняття "федералізація" слугує виключно фіговим листком для прикриття сепаратизму, намірів розхитати, розвалити державу. Коли відстоюють такий устрій, то мають на увазі зовсім інше. За федералізацію виступають або окремі "лідери" самопроголошених територій, щоб забезпечити собі владні повноваження (а також уникнути відповідальності за злочини), або підтримувані Росією антиукраїнські, антидержавницькі сили.
  Нині у світі за федералізацію України виступають переважно російські політики та підконтрольні їм ЗМІ. Однак, після анексії Криму та російської агресії на сході України ці ідеї, цілком резонно, сприймаються як відверто антиукраїнські.
  "Федералізацією" можна назвати процеси, ініційовані Путіним на пострадянському просторі: реінкарнація СССР, повернення колишніх республік СССР, нині незалежних держав, назад у минуле -   федерацію, але тепер не у радянську, а російсько-фашистську. Що стосується української "федералізації" -   перетворення України у федеральну державу, то тут росіяни, здається, вже зрозуміли: добровільно Україна на таке не піде. Федералізація за Путіним - розділяй і володарюй. Саме у такий спосіб проросійські структури планують розколоти Україну. Ті, хто говорить про федералізацію в нинішніх конкретних умовах у руслі виконання ультиматуму Путіна-Лаврова, мають насправді на увазі інше -   розібрати Україну на шматки, поставити маріонеткових керівників під патронатом Росії, зібрати назад у федеральну державу, яка кроку не може ступити без зовнішнього управління. Це єдиний шанс Путіна не допустити європейського і незалежного курсу України.

-    Яка різниця між федералізацією та децентралізацією?

-    Федералізація передбачає елементи державності у регіонів, наприклад, наявність місцевих парламентів, які прийматимуть закони, урядів, що формують правову базу, судової системи, навіть ведення зовнішньополітичної діяльності.
Децентралізація - це передача повноважень та відповідальності від центру до регіонів, зокрема посилення їх бюджетної відповідальності через запровадження власних податків та права розпоряджатися ними.
Президент України П.О. Порошенко, користуючись консенсусною підтримкою найбільших політичних сил в Україні, пропонує провести реформу, спрямовану на децентралізацію влади. Відповідні заходи передбачено у проекті конституційної реформи, ініційованої Главою держави.
Найбільш оптимальним варіантом форми державного устрою для України є унітарна республіка з розширеним переліком делегованих повноважень регіонам, що має сприяти підвищенню рівня життя громадян та викоріненню тенденцій сепаратизму (це взаємозалежні речі); розвитку почуття єдності між усіма українцями, консолідації громадян та політичній стабілізації.
Децентралізація - це не поділ країни, це створення можливостей для розвитку всього державного простору на основі пріоритету повноважень громад, що складаються з жителів міст, сіл, селищ, у яких мешкають люди в єдиній Україні. Це вивільнення енергії мас для покращення життя безпосередньо свого, своєї громади, а не створення додаткового прошарку регіональних політичних еліт, місцевих князьків. Відтак наразі триває спроба ввести українців в оману і занести бацилу "федералізації" у програму децентралізації, яку намагається впровадити український уряд.
Децентралізація - це шлях до демократії та розвитку українських сіл, селищ і міст, а федералізація - це розпад держави на феоди, в яких регіональна еліта отримає можливості продовжувати паразитувати тепер уже на регіональному бюджеті, а територіальні громади так і залишатимуться безправними.

-    Чому для України неприйнятний приклад Росії, яка є федерацією?

-    В Україні, на відміну від Росії, немає адміністративних одиниць, виокремлених за національною ознакою. Відповідно, немає національних меншин, єдиною батьківщиною яких є територія України. Виняток становлять кримські татари, які проживають у тимчасово окупованому Криму. Крім того, федеральний устрій Російської Федерації насправді є фікцією, оскільки суб'єкти федерації істотно обмежені в правах. Так само як фікцією була конфедерація Союз Радянських Соціалістичних Республік.
В Україні маємо єдиний, хоча і багатонаціональний, український народ, переважно християни, якому нічого ділити, окрім напрямків розвитку – чи то в Європу чи то в Азію. Здається, пан Путін нам допоміг визначитися у цьому виборі хутчіше, ніж ми сподівалися.
Нам слід чітко усвідомити, що наша головна проблема – не Путін, а гірша риса нашого національного характеру - схильність українців шукати причини своїх проблем у непорядності ворогів, в обставинах, що склалися, а не в своїй пасивності, державотворчій безграмотності, роз'єднаності, в неорганізованості, невмінні визначити пріоритети, бездіяльності і лінощах. Дехто вже розчарувався у державі, у новій владі із-за певних причин. Але нам треба знаходити вихід із ситуації, а не опускати руки і не погіршувати наше становище. Нам потрібно припинити жалітися і не лінуватися. Якщо кожен усвідомить, що держава починається з мене, то почнеться швидкий поступ. Яким будеш ти, такою буде і Україна!

Розмову записала Олена ЛІПЕЙКІНА




Назад