21.11.2014
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ Саме під таким гаслом 14 листопада ГО МАДФ "Цитадель" за підтримки Міністерства культури України, Національного військово-історичного музею України було відкрито військову виставку "1941… Герої не вмирають… 2014…".
У фойє галереї Державної художньої середньої школи ім. Т.Г. Шевченка цього дня зібралися не лише організатори, а й бійці добровольчих батальйонів "Миротворець" і "Дніпро-1", 11-го батальйону територіальної оборони,
72-ої бригади, бійці одного з блок-постів Сходу, представники Київської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану та гості - Чабанівський селищний голова Анатолій Загорулько, Дмитрівський сільський голова Тарас Дідич, начальник відділу культури, національностей та релігій Дмитро Гончаренко та ін.
Урочисте відкриття не було тривалим. Але - ємним. Виступи директора Національного військово-історичного музею України Владислава Таранця, голови правління ГО МАДФ "Цитадель" Павла Нетьосова, заступника комбата добровольчого батальйону "Миротворець" Андрія Бахтова не були багатослівними... Тяжко говорити про пережите. Але - необхідно. Щоб знали, пам'ятали й передавали з вуст в уста правду про неоголошену війну...
І саме тому було створено цю виставку як символ глибокої шани й данини пам'яті загиблим за волю та незалежність України.
Чому саме тут? Державна художня школа ім. Т.Г. Шевченка зібрала 6675 тис. грн., придбавши на ці кошти та відправивши бійцям на фронт не один десяток потрібних речей. І, щоб подякувати учням за допомогу солдатам на передовій, ГО МАДФ "Цитадель" і було організовано цю виставку. До того ж, у цій школі два співробітника втратили у цій війні своїх близьких на Сході. І про їхній подвиг під час урочистого відкриття теж мовилося.
Та ще тому, за словами керівника ГО МАДФ "Цитадель" Павла Нетьосова, що майбутні художники, скульптори - носії нашої культури, тому так важливо було донести до них правду про цю війну. Аби змогли вони потім відтворити славні сторінки історії на полотні та в камені...
До слова, саме за ініціативи Владислава Таранця було відкрито пошукову вахту, аби віднайти та вивести тіла солдат, загиблих на підконтрольній ДНР території. І виконати її могли лише цивільні люди - із зрозумілих на те причин...
На цей заклик відгукнулися пошуківці, воєнні реконструктори, священики, люди без спеціальної підготовки та досвіду. Були укладені усні домовленості, заздалегідь обговорено маршрути слідування...
Тіла загиблих збирали на полях і в лісосмугах, у підбитій згорілій техніці, ексгумовували з одиночних братських могил... Кожна група складалася з 4-7 чоловік, люди змінювали один одного щотижня... Були такі, котрі витримували по дві-три зміни... Всього вдалося зібрати й вивезти 148 останків і кілька десятків частин тіл... Нечасто при цьому траплялося, що при них знаходили документи чи особисті речі, за допомогою яких можна було б встановити особу загиблого...
Вдалося вивезти не лише тіла. Хоча, згідно домовленостей, про щось інше й мови не могло бути: пробиті сталеві й кевларові каски, залишки тільняшок, пропалені й пробиті кулями та снарядами бойові прапори, викручена й пошматована апаратура з наших згорілих танків, БМП і БТР, шеврони, нашивки, іконки та написані матерями для своїх дітей власноруч молитви... Все це було віднайдено, зібрано й привезено сюди, в тил.
Експонати, представлені на цій виставці, було зібрано членами ГО МАДФ "Цитадель" в Іловайському котлі протягом вересня-жовтня саме в результаті пошукової експедиції, організованої Національним військово-історичним музеєм. Експонати ж Великої Вітчизняної війни - результат реставраційної роботи оборонного Поясу Слави столиці.
"Ця виставка - від війни до війни, коментує Павло Нетьосов. - Чому саме так? У нас немає жодного клаптика землі, якою не прокотилася б вітчизняна - і та, і ця - війна... І дуже хочеться, щоб ця неоголошена війна припинилася. Назавжди. Ми хочемо показати, на скільки жахливою є правда війни. Вдячний усім, хто надав нашим пошуковим групам можливість виконати цю добру справу - спасибі вам за те, що зміг стати корисним Україні та нашому народу в цей лихий і кривавий час... За всі 15 років пошукової роботи настільки тісно я не стикався з хаосом і жорстокою правдою війни. А ще хочу міцно потиснути руку тим, хто витримав усе це від початку до кінця".  
...Розплавлена калюжа колишніх люків і двигуна БМП... Екіпаж її з чотирьох чоловік загинув, лише цей спогад лишився, зафіксований на фото... Це не єдина згоріла вщент машина - лише по дорозі від села Горбатенко до села Новокатерінівка таких було майже два десятки. І в кожній знаходили останки... Там була справжня бійня... І словесному опису робота пошуківців просто непідвладна... Далі - фото підбитих російських танків, речові докази присутності російських військ.
Під час виставки командир і бійці одного з блок-постів Сходу привезли з передової та подарували школі пам'ятний прапор України, на якому поставили свої підписи наші захисники на знак подяки за їх підтримку, теплі дитячі листівки, обереги зроблені учнями.
Експонати, як жива та хвилююча історія сьогодення України, не залишили байдужими жодного з присутніх: того ж дня у книзі відгуків з'явилися перші враження та слова подяки пошуківцям після знайомства з виставкою.


Наталка КУЦАК,
фото автора


Назад