23.09.2014
З ЮВІЛЕЄМ, КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКЕ ДЗЮДО!
З ЮВІЛЕЄМ, КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКЕ ДЗЮДО! 13 вересня у Вишневому києво-святошинські й вишнівські дзюдоїсти відзначали свій тридцятирічний ювілей.
Святкували у тісному родинному колі. Адже в цей день до Вишневого з'їхалися і ті, хто стояв біля витоків цього прекрасного й мужнього виду спорту, і ті дзюдоїсти, які зараз на татамі відстоюють честь і славу району, області, України…
Зі святом спортсменів привітали голова районної ради Людмила Шевчук, міський голова Вишневого Ілля Діков, секретар Вишнівської міськради Сергій Крупний, чемпіонка Європи з боротьби дзюдо Наталя Лєбєдєва та призер європейської першості Андрій Донченко, багаторазова призерка Європи та світу Леся Савчук, призерка Європи та світу з боротьби самбо Марія Петрущак… А взагалі серед вихованців Віктора Мужчини дев'ять призерів міжнародних змагань найвищого рівня. Серед них ще Володимир Остап'юк, Іванна Березовська, Світлана Ярьомка, Микола Крикливий, Ірина Колесник.
Втім, почалося святкування дещо незвичайно…

Ми своїх не забуваємо!
Мабуть, того сонячного суботнього ранку багато хто був здивований незвичним рухом на центральній вулиці: хлопці й дівчата в кімоно та… з повними відрами в руках! І велика поливальна машина в центрі того броунівського руху…
Потім спортсмени шикуються в довгу шеренгу. "Слава Україні!" - звучать святі для кожного українця слова, після яких кожен виливає на себе відро води. Цікаво, що в цей живий ланцюг разом з дзюдоїстами стали також і голова районної ради Людмила Шевчук та міський голова Вишневого Ілля Діков… Що за дивина така? Невже просто новомодна забавка? Виявляється, що ні. А прояснює ситуацію Заслужений тренер України Віктор Мужчина:
- Цей пам'ятний для всіх дзюдоїстів нашого району день ми вирішили розпочати з флеш-мобу, мета якого - збір коштів на допомогу українським військовим, які воюють в зоні АТО. Зокрема, нашому дзюдоїстові й моєму учневі, істинному патріоту України Ярославу Зарєчному, який вже вдруге воює на Сході країни. Захищав Донецький аеропорт, звільняв Краматорськ, зараз знаходиться під Волновахою у складі 72-ї білоцерківської бригади.
- Тобто, це власне міська акція?
- Так, вона народилася саме у Вишневому. Але ми лише започатковуємо цю своєрідну спортивно-патріотичну естафету по всій країні, яку починають саме дзюдоїсти. Нашу естафету вже підхоплюють Дніпропетровськ, Чернігів, Луцьк, Коростень, Біла Церква, Одеса і Черкаси. У своїй акції ми вирішили поєднати здоровий спосіб життя і патріотично активну життєву позицію.
Того дня було зібрано 5 тис. грн. Потім - дзвінок в зону АТО Ярославу Зарєчному, після чого й було визначено, що буде придбано на ці кошти…  

Вірні пам'яті і… дзюдо!
Власне, на цьому розповідь про святкування ювілею можна було б і закінчити. Адже друга частина свята у місті, в якому на сьогоднішній день проживає 9 (!) призерів чемпіонатів світу, - то спогади людей, об'єднаних дзюдо: видом спорту, який став їхньою долею… Втім, деякі з тих спогадів досить таки цікаві! От ви, наприклад, наші шановні читачі, знаєте, як починалося дзюдо в Києво-Святошинському районі і як вплинув цей вид спорту на долю перших вишнівських дзюдоїстів? Ні? Тоді послухайте тих, хто в далекому 1984 році вперше ступив на татамі. Причому згадують не відомі всьому світові спортсмени, а ті вихованці Віктора Мужчини, які не стали спортсменами, але через все життя пронесли любов до дзюдо. Згадує Наталя Нисходим:
- До Віктора Васильовича я прийшла, коли навчалася в 6 класі. Тобто - 27 років тому. А починалося все з "Гарту" - так гордо тоді називався сирий підвал у Вишнівській другій школі з гімнастичними матами під переплетінням труб замість татамі, в якому ми й тренувалися… Виступала на республіканських турнірах в Мінську та Кіровограді, виконала норматив на перший дорослий розряд. І ще одна несподіванка долі: мій перший чоловік - майстер спорту з боротьби дзюдо. Щоправда, познайомилися ми не на татамі, і про його захоплення я дізналася лише згодом. Після чого вже разом ходили на тренування… Відомою спортсменкою я так і не стала. А до нової зали в ДЮСШ я через багато років привела свого сина Антона... Віктор Васильович виховував нас на тому, що дзюдо - це спорт, який допомагає розвиватися духовно. Адже "дзюдоїсту не боляче - дзюдоїсту приємно!". Це дуже допомагало і в повсякденному житті. Тому зараз дуже хочу побачити всіх, з ким починала, і повернутися спогадами в минуле…
А ось ще один спогад:
- Наші тренування починалися з того, що відрами і ряднами ми виносили з підвалу землю і сміття. І мріяли про той момент, коли почнемо боротися і вчитися боротьбі. Так в звичайній важкій роботі гартувався характер. Який потім дуже знадобився і на татамі, і в житті… Так ми звикали своїми руками будувати свій зал, свої перемоги, своє життя. І допомогло нам в цьому дзюдо…    

Замість післямови
В чому ж заслуга Віктора Мужчини? На думку міського голови Вишневого - в тому, що він не лише започаткував дзюдо, але й втримав його, постійно піднімаючи планку професійної майстерності своїх учнів. А головна таємниця? Мабуть, в тому, що це - тренер різноплановий, а відтак в його залі цілком органічно співіснують і дзюдо, і самбо, і сумо…
Раптом в святково вбраній залі гасне світло… І випливає з темряви великий і красивий (а до того ж ще й смачний!) торт, яким дзюдоїстів району привітав Юрій Цікаленко. І подумалось раптом: а може, то й не торт зовсім, а символічна прикмета нової, "солодкої" сторінки в розвитку цього виду спорту у вільній незалежній Україні?
Втім, то вже зовсім інша історія, яку лише завтра (тобто - після перемоги над агресором) почне писати саме життя…

Радислав КОКОДЗЕЙ,
фото автора

Назад