09.09.2014
Творча діяльність Олександра Довженка на Київській кінофабриці у 1929 – 1932 рр. (за документами Державного архіву Київської області)
Творча діяльність Олександра Довженка на Київській кінофабриці у 1929 – 1932 рр. (за документами Державного архіву Київської області) 10 вересня 2014 року громадськість України та світу буде відзначати 120-річний ювілей від дня народження Олександра Петровича Довженка – видатного кінорежисера, письменника, художника-графіка, громадського діяча, фундатора національного кінематографа. Він був першим українським кінорежисером, який вписав в історію як українського, так і світового класичного кіно золоті сторінки художнього та документального кінофільму, на яких вчились і вчаться цілі покоління кіномитців багатьох країн.
Державний архів Київської області (далі – державний архів) зустрічає цю знаменну подію новими відкриттями та знахідками про цю геніальну постать. Виявлені в державному архіві документи розповідають про життєвий та творчий шлях митця за період його роботи на Київській кінофабриці протягом 1929 – 1932 років. Чимало з них висвітлюють важливі події та факти у житті та творчості О. Довженка, яких ви не зустрінете в офіційних енциклопедичних довідниках, та інших документальних виданнях про режисера.
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня (за старим стилем – 29 серпня) 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, в мальовничому містечку Сосниця. Тут проходить його дитинство, здобув початкову освіту. З сімнадцяти років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році, отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року.
У 1917 р. він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і паралельно вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. У липні 1921 року за наказом Наркомату закордонних справ УСРР, його було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він окрім службових обов’язків, багато уваги приділяє самовдосконаленню – продовжує малювати, студіювати малярство. У 1923 році О.Довженко повертається до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету «Вісті ВУЦВК», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором.
У цей час він тісно спілкується з впливовим на той час і орієнтованим на кіно літературним об'єднанням «Гарт», що було створене у січні 1923 року. Творчими та ідейними натхненниками «Гарту» були Василь Еллан-Блакитний та Майк Йогансен. До складу також входили К. Гордієнко, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий та ряд інших відомих діячів культури того часу.
Після розпаду «Гарту» Довженко стає одним з засновників Вільної академії пролетарської літератури (далі – ВАПЛІТЕ). Згодом, через ВАПЛІТЕ Довженко зближується з Всеукраїнським фотокіноуправлінням (далі – ВУФКУ), але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. Саме у цей час він розробляє власну концепцію кадру-скетчу та кадру-плакату, тому театр був відкинутий як такий, що не відповідає ні темпераменту художника, ні його розумінню режисури.
Не бачачи реалізації своїх можливостей у Харкові, на тридцять третьому році життя О. Довженко переїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії.
Одним з документів, що підтверджує початок кар’єри у кінематографії є «Список режисерів, асистентів, помічників режисерів, помічників операторів Київського Всеукраїнського фотокіноуправління за 1929 р.». в якому Олександр Петрович Довженко значиться, як режисер художніх фільмів, позапартійний, соціальний стан – службовець, за національністю – українець, стаж у кіно – з 1926 року. Спеціальної кіноосвіти не мав, про що свідчить графа «Кіноосвіта» в якій стоїть прочерк. Також, цим документом підтверджується, що О. Довженко до роботи в кінематографії мав і інший фах – малярство. (див. дод. 1). Але це не завадило митцю створити протягом 6 років три видатних фільми: «Звенигора», «Арсенал» та «Земля» та перший звуковий фільм – «Іван» (1932 р.). Як відомо, розпочав свою кар’єру Довженко в Одеській кіностудії.
У 1926 р. розпочинається будівництво Київської кінофабрики. (будівництво продовжувалося протягом 2 років). Наприкінці 1928 р. О. Довженко звільняється з Одеської кіностудії і 1 січня 1929 року (ця дата зазначена у його особистій заяві про вступ до профспілки Київської філії робітників мистецтва (далі – «Робмис») (див. дод. 2) влаштовується на роботу в новій кіностудії. Розпочинається його київський період творчості, який продовжувався до 1933 року.
Одним з маловідомих фактів у біографії кінорежисера є прикре виключення його з профспілки «Робмис» за несплату членських внесків. 25 жовтня 1929 року на загальних зборах Київської кінофабрики ВУФКУ розглядалося питання про повторний прийом Довженка до профспілки, з якої він був механічно виключений за несплату членських внесків. Рішенням загальних зборів кінофабрики було ухвалено: зробити зауваження за неуважне ставлення до своїх профспілкових обов’язків і просити правління Спілки прийняти Довженка, поновивши його в первинній організації за умови сплати заборгованості за попередній час. (див. дод. 3).
Майже через місяць, 23 листопада 1929 року, О. Довженко подає заяву про вступ до профспілки Київської філії «Робмис» і йому надають членський квиток під № 62000 (див. дод. 4). Цей документ особливо цінний тим, що він написаний власноручно Довженком, де зазначається коротка інформація про його місце роботи, займану посаду та дату переходу до Київської кінофабрики.
Інший документ, що зберігається у державному архіві, висвітлює професійну діяльність Довженка. Так, на виробничій нараді Київської кінофабрики, що відбулася 21 листопада 1929 року у доповіді Ярошенка про стан роботи художнього відділу відзначається катастрофічний стан кінофабрики щодо відсутності кваліфікованих кадрів та сценарної кризи. Великі сподівання щодо виходу зі скрутного становища покладають на діяльність О. Довженка. Як говорить сам доповідач «для розводу» мали Довженка, щоб по ньому рівнялися інші режисери». Певні надії на виправлення ситуації на кінофабриці покладали на незакінчений фільм О. Довженка – «Земля» (див. дод. 5). І не даремно.
Зйомки цього фільму режисер розпочав 24 травня 1929 року, а станом на 1 листопада 1929 року виконання фільму було завершене лише на 79,2%. Згідно «Відомостей про стан зйомок на 1 листопада 1929 року» дата закінчення зйомок фільму планувалась до 31 жовтня, але фактично фільм був зданий 20 грудня 1929 року (див. дод. 6).
Таким чином лише наступний 1930 рік ознаменувався виходом на екрани фільму «Земля», що підтверджує ряд документів в т.ч. і буклет, присвячений 10-й річниці спілки Робмису, який публікує рекламне оголошення про вихід фільму на екрани України та кадр з фільму (див. дод. 7).
Цей фільм було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове.
У 1930 р. організовується перегляд Довженківського фільму «Земля» не лише на Батьківщині, а й за кордоном. Нею зацікавилася кіноконтора Німеччини, для якої було організовано показ фільму. Довженко із своїм фільмом об’їздив всю Європу і отримавши схвальні відгуки про свою картину.
Останнім фільмом, що вийшов на Київській кінофабриці був перший звуковий фільм Довженка – «Іван», що вийшов у 1932 році, про становлення радянської людини, сценарій якого був написаний під впливом комуністичної ідеології: «... за двадцять днів написав невдалий сценарій «Іван» і почав зйомки». Він дуже критично відзивався про цю свою роботу: «Це був мій перший звуковий фільм, знятий на дуже поганій апаратурі ... »
За великі досягнення в царині культури постановою Правління Київської спілки Робмис від 16 січня 1930 р. на адресу Всеукраїнського комітету (далі –ВУК) Робмису та Народного комісаріату освіти Української СРР виноситься клопотання про надання звання заслуженого артиста республіки групі митців Української СРР серед яких значиться і О.П. Довженко. До постанови на нагороджуваних були надані короткі характеристики. У Довженківській характеристиці його діяльність оцінили так: «Видатний кінорежисер ВУФКУ, автор та постановник фільмів «Арсенал», «Звенигора», «Земля». Видатний громадський робітник, член кіносекції спілки» (див. дод. 8), але звання заслуженого артиста Української РСР О. Довженко отримує лише в 1932 р.
Отже, всього за сім років, з 1926 по 1932 рік творчість Довженка зазнає кардинальних змін, від легких соціальних комедій до соціальних і особистісних трагедій, перелому людських доль в новій історичній реалії. Вершиною його творчості в Україні є фільм «Земля». Згодом, у 1958 році, за результатами міжнародного опитування критиків «Бюро з питань історії кінематографа» на Всесвітній виставці в Брюсселі, цей фільм в числі дванадцяти інших картин, був визнаний кращим фільмом всіх часів і народів.
У 30-х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Чарлі Чаплін зазначав: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка».


Микола Корінний – головний спеціаліст відділу використання документів та інформаційних технологій Державного архіву Київської області.

Назад