12.08.2014
Дух патріотизму — невмирущий
Дух патріотизму — невмирущий Нашим читачам ГО “МАІФ “Цитадель” на чолі з Павлом Нетьосовим знайома по фортифікаційній діяльності — відновленні ДОТів Київського укріпрайону, створенні на їх основі музеїв “Поясу Слави”, збереженні пам'яті героїчних захисників столиці України часів Великої Вітчизняної війни.
Нині, на вимогу часу, частина членів організації перебуває в зоні АТО, а ті, хто не підлягає мобілізації, займаються доставкою гуманітарних вантажів землякам — мешканцям Київської області, водночас формуючи літопис героїв сьогодення.

Так, нещодавно під патронатом громадської ради при Міністерстві Оборони України, яку очолює генерал-полковник Віктор Палій, разом із Ірпінською регіональною організацією Спілки ветеранів Афганістану на чолі з Ігором Панасюком члени МАІФ “Цитадель” супроводжували в зону АТО гуманітарну допомогу, зібрану звичайними мешканцями Козарович, Чабанів, Новосілок, Ірпеня та Гостомеля для своїх чоловіків, синів, батьків, які проливають кров за єдину та неподільну Українську Державу.
Гроші на паливо, продукти харчування, консервація, засоби гігієни та миючі засоби — вантажу було зібрано стільки, що в салоні автомобіля залишилося лише два вільних місця: водія та “штурмана-стрілка” Володимира Андрійовича. І багажник на даху позашляховика, що витримує вантаж в 500 кг, був наповнений вщент.
Як вдається доставляти вантаж за призначенням? На це запитання Павло Нетьосов відповів так:
“Одна з точок була на передовій, тому вирушили зі зброєю. Зброя, звісно, зареєстрована, маємо також відповідні дозволи від громадської ради Міністерства оборони України, що дають змогу проїжджати блок-пости сил АТО.
Цього разу пройшли 2200 км маршрутом Київ-Маріуполь-Світлодарськ-Дебальцево-Артемівськ-Краматорськ-Слов'янськ-Київ. У районі Дебальцево та Луганська потрапили під обстріл БМ-21 — хоч пролетіло повз, та досить близько. Як нам потім розповіли хлопці з Гостомеля, котрі там служать, буквально за годину-півтори до нашого приїзду точився бій, у якому поранило сімох наших бійців.
Кожен, кому передали з Київщини посилку, отримав її особисто в руки. Посмішки, слова подяки, міцні рукостискання та поплескування по спітнілим спинам ... Народ і армія єдині - як виявилося, це не просто слова. Цигаркам, серветкам, питній воді хлопці раділи, мов діти...
А привезені прапори, що їх зробили під замовлення з написами рідних сіл і міст, узагалі викликали шквал позитивних емоцій — що краще може свідчити про високий моральний дух патріотизму там, на бойових позиціях, і любов до рідної землі? За їхніми словами, ці прапори — важливіше, аніж їжа й навіть бронежилети з касками. Тим більше, що хлопці пообіцяли скоро підняти їх у звільнених Луганську та Донецьку”.
...Колись, під час одного з інтерв'ю, я цікавилася у Павла: чому громадська організація має саме таку назву — цитадель? І отримала чітку відповідь: «Бо цитадель - це остання надія тих захисників, котрі у древні часи боронили місто від ворога до останньої краплі крові. Цитадель – це останній оплот... Наша організація з однойменною назвою виконує ті ж функції, що й зміцнена вежа середньовічного міста. Ми – духовна цитадель нашої історичної пам’яті…» До чого згадалося? Цитадель держави, армії — її народ, громада. І доки ми підтримуємо наших хлопців, котрі захищають нас у зоні АТО, наша держава — незламна...

Наталка КУЦАК
фото Павла НЕТЬОСОВА

Назад