30.07.2014
Нехай кріпиться сила і віра
27 липня в Білогородці, біля пам’ятнику засновникові Білгорода Святому рівноапостольному князеві Володимиру, відбулися урочистості до 1026-ї річниці Дня хрещення Русі.
Від імені районного керівництва громаду зі святом привітав заступник голови Києво-Святошинської районної держадміністрації Анатолій Миколайович Іскоростенський.
– Ми з вами знаходимося на святій землі, – схвильовано звучить в розпеченому повітрі голос Анатолія Михайловича. – Бо місто Білгород часів Київської Русі знає, без перебільшення, весь світ. Це свято – свято хрещення Київської Русі – свято велике. Та сьогодні Україна переживає великі потрясіння. Без перебільшення, у нас в країні війна. Жорстокий зовнішній ворог підступно вбиває наших людей, хоче розірвати нашу неньку-Україну. Я впевнений, що йому ніколи це не вдасться. Тому що ми є всі сини свого народу, своєї країни. Єдиної України! І святкуючи 1026-ту річницю Хрещення Київської Русі, ми тим самим показуємо, що ми є незламні. Незламні духом, незламні країною, незламні нашою українською нацією. Тож нехай здійсняться всі наші мрії.
Трохи історії
В 988 році князь Володимир Великий охрестив Київську Русь і проголосив християнство державною релігією. За короткий час після прийняття християнства культура Київської Русі досягла свого розквіту. У Києві, а згодом по інших містах почали будувати церкви, школи, з’являються книгописні майстерні, поширюється писемність, активно розвиваються ремесла, іконопис, дерев’яне та кам’яне будівництво. Київ став одним із великих культурних та духовних центрів Європи…  
Крізь призму сьогодення
Саме в дусі суто християнських традицій та з огляду на сучасні події української історії, відзначення цієї знаменної дати відбулося в кращих християнських традиціях: без зайвої помпезності, але зі святою вірою в серцях та Господньою молитвою на вустах.
Святковий молебень, який і став ключовим моментом заходу, відправив митрофорний протоієрей Києво-Святошинського благочиння Української Православної Церкви Київського Патріархату Василій Чупровський за участю митрофорного протоієрея о. Андрія (с. Малютянка, храм Покрови Пресвятої Богородиці), протоієрея о. Петра (с. Личанка, храм Покрови Пресвятої Богородиці), настоятеля храму Преображення Господнього (с. Бузова) ієрея о. Василя, настоятеля парафії Різдва Пресвятої Богородиці (с. Забір’я, с. Гнатівка) ієрея о. Ярослава...
Краплі свяченої води спалахують в палючому сонячному промінні міріадами сяйливих райдуг і спадають тією живлющою прохолодою і на підніжжя пам’ятника, і на відкриті просвітлені обличчя людей, який об’єднала спільна молитва. Молитва, в якій були і такі слова: «Молимося за Богом збережену Україну, за владу і військо її. Ще молимось, щоб Господь споглянув на нашестя чужинців і помилував нас. І за часи спокійні, за наше місто і за всі міста України Господові помолімося…»  
А по закінченні спільної молитви о. Василій Чупровський звернувся до громади з такими словами:
– Дорогі брати і сестри, пресвята громадо. Сьогодні ми віддали хвалу Господу Богу, прославляючи велич нашого рівноапостольного великого князя Володимира, який є хрестителем Київської Русі, засновником і покровителем нашої Богом благословенної землі Білгородської. Я бажаю, щоби цей рівноапостольний князь Володимир, який кожного разу нас благословляє в дорогу і зустрічає з дороги, щоби він захищав і наших воїнів, які пішли воювати на Сході за нас, за нашу Батьківщину, за її віру, за честь, за славу, за народ. Бажаю нам всім міцного здоров’я, твердої й непохитної віри, такої, яка була у святого рівноапостольного князя Володимира. З молитвами нашого небесного покровителя ми будемо перемагати всі спокуси в нашому житті, всі біди і всі напасті.
«Боже великий єдиний, нам Україну храни…» То – на закінчення свята – пісенний дарунок від вокального колективу «Калинонька» (керівник – Ольга Давиденко) клубу с. Шевченкове Білогородської селищної ради. Про що були ті пісні? Звісно ж – про Україну та її волю, про рідне село, про стиглий колос і мирне небо…          
Замість післямови
Чому ж вчать нас уроки історії, яку потрібно знати і пам’ятати? Хрещення Київської Русі і християнство були і залишаються символом соборності. А відтак саме сьогодні, коли на сході України іде неоголошена війна, можливо, саме щира віра в Бога та саможертовне служіння рідній землі стануть головними складовими згуртування нації та перемоги над силами зла. Бо, здається, і зараз звучать в серцях напутні слова, зміст яких залишається незмінним впродовж віків:
– …І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й милосердя, утримайте й примножте їх, віддайте більше, ніж берете, пожалійте, перш ніж відвернутися. Нехай у нашій великій оселі збудеться воля Творящого, святиться ім’я і пам’ять Живущого, повернеться слава Переможця, кріпиться сила і віра.  
Радислав Кокодзей, фото автора

Назад