07.07.2012
Свято Івана Купала
Свято Івана Купала Усіх, хто завітав 6 липня до озера в Чабанах, насамперед, зустрічала обрядова лялька-Купайло: як годиться, в шароварах, вишитій сорочці та солом’яному брилі, ніби зазиваючи всіх поспівати, розважитися та відпочити душею.

У Чабанах віншували найчарівніше свято літнього циклу – Івана Купала, день літнього сонцестояння, коли небесне світило набирає найбільшої сили і, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над нечистю, «грає» і «радіє» в небесах. І тому здається, що навколишній світ стає особливим, зачарованим… Наші пращури вірили: саме цього дня небеса розкриваються і Божа благодать спускається на землю.
З покон-віків, Купайло було загальносільським святом, де кожен – від малого до старого, від багатого до бідного – веселився від душі. Цю традицію в Чабанах зберегли і донині. Майже все селище цього дня зібралося, щоб поспілкуватися, разом порадіти, відпочити і гуртом заспівати, потанцювати й повеселитися. Допоки дорослі насолоджувалися співом народного ансамблю «Дивоцвіт» (Новосілки), народно-фольклорного ансамблю «Берегиня» (Чайка), ансамблю «Барви» (Петропавлівська Борщагівка), вихователя Чабанівської школи мистецтв Анни Крекотель, Надії Гопчак, поруч бавилися діти. І душа сама просилася співати – не даремно ж кажуть, що без пісні й справді неможливе жодне свято. Вона об’єднує, робить душі чистішими, добрішими, світлішими. І на серці відразу теплішає, а світ навколо преображається.
Та й місце для святкування обрали справді казкове – у парку, біля озера. Це починаєш розуміти тоді, коли сонце схиляється до заходу: все змінюється навколо і здається, що в повітрі витає дух неповторної чарівності та несподіванки: що ж далі?..
Поки співалося, дівчата плели вінки та прикрашали кольоровими стрічками Марену – символ смутку та недолі, щоб задобрити лиху долю та потопити її потім у глибоких водах озера. Вихованці шкільного фольклорного гуртка «Джерельце», дитячого фольклорного ансамблю «Дзвіночки» районного будинку культури разом із іншими дітьми та ведучою свята Анною Шовкун грали у дитячі літні народні забави, водили хороводи і співали обрядових пісень. Співали голосно, щоб, як зазначила вихователь Чабанівської школи мистецтв Анна Крекотель, «літо почуло та принесло з собою подаруночки». І таки принесло – сік і цукерки, щоправда, від спонсорів свята і сільського голови Анатолія Загорулька, за підтримки якого свято й відбулося.
Забави знайшлись і для дорослих: від визначення найкрасивішої дівчини та найсильнішого хлопця до найспритнішого танцюриста… в шароварах, наповнених повітряними кульками!
Ігри-іграми, та яка доля чекає на дівчину? Це визначить спущений на воду віночок - до якого берега він допливе, звідти і треба чекати коханого. А якщо вінок потоне або повернеться, то в цьому році на кохання чекати не слід. Надійніше – якщо спустити його із човна, як намагалися визначити долю чабанівські дівчата.
Завершилися стародавні обрядодії очищенням вогнем: надвечір запалало обрядове багаття, сипонуло в небо мільйонами іскр, освітивши благодатним вогнем присутніх, ніби очищаючи їхні душі від повсякденних турбот… Залишається лише додати, що організувала це святкове дійство директор районного Будинку Культури с. Новосілки Світлана Ляшук, ВУЖКГ «Чабани» на чолі з Олександром Киризлієвим.
«Ми завжди проводимо свята у народних традиціях, - розповідає Анатолій Загорулько. - Вони зберігаються, бо живуть у серці кожного з нас. Людям це подобається, їм це приємно – все українське сприймається дуже добре. Воно у наших людей у крові. Ми ж, як представники влади, можемо лише підтримувати все це. З дитинства ще пам’ятаю: завжди святкували це свято, і настільки приємні лишилися спогади на все життя… Незвичне та дуже-дуже веселе.»
Спостерігаючи за навколишніми, не могла з цим не погодитися. Он дівчинка запитує у мами, чому на хлопчиках саме такі штани й чому вони називаються «шаровари»… А там – малеча підхопила дитячу обрядову пісеньку… Та й по собі відчуваєш: саме під час таких свят відлітають кудись негаразди й душа сповнюється справжньою легкістю, щастям…

Наталка КУЦАК,
Фото автора

Назад