02.07.2012
ВАЛЕРІЙ ЧАЛИЙ: "ДЛЯ МЕНЕ ФУТБОЛ - ЛЕВОВА ЧАСТКА ЖИТТЯ"
ВАЛЕРІЙ ЧАЛИЙ: "ДЛЯ МЕНЕ ФУТБОЛ - ЛЕВОВА ЧАСТКА ЖИТТЯ" Потреба в цьому інтерв'ю назріла вже давно. І не лише у зв'язку з проведенням в Україні "ЄВРО-2012". Бо проблем у футболі, що, за словами голови Києво-Святошинської федерації футболу Валерія Чалого, розвивається у нас "не завдяки, а всупереч", чимало. І в першу чергу - організаційних. Просто зустрітися раніше якось не випадало - адже Валерій Іванович іще й футбольний арбітр. І хто, як не він, найкраще знає найнагальніші проблеми наших футболістів.
ІЗ ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ФУТБОЛ…

- Валерію Івановичу, так з чого ж починається футбол?
- З поля. Зі справжнього футбольного поля. А воно в себе включає все: і душові, і навіть туалети. Не тільки газон чи трибуни.
- Так у чому ж, по суті, проблема? На скільки я знаю, наші команди грають у футбол доволі успішно…
- Грають. Та розвивається у районі футбол завдяки самим спортсменам і тим ентузіастам, які без сподівань на великі прибутки їх підтримують. Лише у першості Київської області ми маємо найбільше представництво команд: "Лідер" і "Чайка" (с. Петропавлівська Борщагівка), ФК "Музичі". І Боярка ще грає в першій лізі.
Ми починали розвивати футбол разом із Бучею, Ворзелем, Гостомелем іще у 1999 році. Разом місили пісок. Але поїдьте в Бучу - який там стадіон! А у Гостомелі, Ворзелі, Ірпені! Моя мрія - зібрати делегацію представників влади на місцях і повезти їх, щоб показати, яким повинен бути стадіон згідно існуючих норм.
- Але ж Петропавлівська Борщагівка…
- За всіма параметрами, це ідеальне футбольне поле - з роздягальнями, душовими, на яке шкільний стадіон за рік перетворили сільський голова Олексій Кодебський і підприємець Олександр Нігруцу. Саме там ми проводимо фінал Кубка ім. Чанова - це знакова подія для нашої федерації.
- Боярка має два стадіони…
- Шикарні два газони на "Зеніті", але без інфраструктури. Стадіон не розвивається, без трибун і умов для гри спортсменів. У старій Боярці ще є посереднє поле та поруч ЗОШ № 1 - поле зі штучним покриттям, де грають діти. Хоча Тарас Добрівський - молодець, для розвитку футболу робить чимало. Якби всі мери були такими, то й футбол у районі розвивався б.

50 НА 50

- Що вже тоді говорити про села, тим більше - про Вишневе…
- У селах ситуація різна. От команда Мироцького грає у чемпіонаті років п'ять, а власного поля не має. Як не мають його і в Музичах, Ходосівці. До речі, в цьому сезоні ходосівці заявили свою команду - до цього грали за Хотів. Ніколи не грали у футбол Петрушки, Горенка, Лісники. Чому - невідомо. Малютянська команда тривалий час грала в Забір'ї, та не так давно за допомогою сільського голови у селі збудували більш-менш пристойний газон. Шкільний стадіон у Гатному лише умовно можна таким назвати. Як, до речі, й у Михайлівці-Рубежівці - команда весь час на слуху, є й поле, яке потихеньку намагаються привести до ладу за сприяння сільського голови.
- У кожного - свої проблеми…
- Але їх намагаються вирішити, де справді того прагнуть. От у Білогородці живуть щасливі люди. Колись ветерани футболу об'єднали зусилля з сільським головою і зробили просто ідеальне поле: з трибунами, роздягальнями, душовими. Трав'яний газон - один із найкращих у районі. У Петрівському за власні кошти збудували маленький стадіончик. А Чабани та Новосілки взагалі мають велику проблему зі стадіоном. У Новосілках він є, та зданий в оренду на 49 років. І місцеві гравці змушені сплачувати кошти за право на ньому грати. Чи не парадокс? У Хотові стадіонів два: один - трав'яний, як їхати на Ходосівку, другий - зі штучним покриттям, на території гімназії. Та поле маленьке і дуже коротке.
На відкритті поля у Дмитрівці свого часу був Олег Блохін. Сільському голові Тарасу Дідичу вдалося його розширити та більш-менш спланувати, а от покриття, на жаль, ніяке. У Крюківщині, Шпитьках і Личанці поля потребують серйозної реконструкції. У Забір'ї футбольне поле так і лишилося просто полем, зате є добротний шкільний стадіон зі штучним покриттям.
- У принципі, не все так страшно…
- То ще не все. Візьмемо Княжичі… Тільки уявіть: р. Ірпінь. Дамба. Поруч ходять коні, а на "футбольному" полі пасуться корови… Романтика. В Тарасівці, практично, та ж ситуація, тільки поруч їздять електрички. Якби його підлатати, загородити, було б діло. Діти з цього села грали на першість області - це для нас подвиг.
- А як же в Софіївській Борщагівці?..
- Там місце під стадіон виділили, є поле. Ми можемо коментувати його якість, але за ним доглядають, воно огороджене, є лавочки для вболівальників. Ще є Бобриця, яка три роки тому грала у футбол. І шикарний штучний стадіончик біля школи є. У Гореничах - більш-менш окультурене поле, де під козирком можна сховатися від дощу, є роздягальня й туалет. Бузова, хоч і не має власної команди в цьому році, потрапила під державну програму будівництва стадіону. За ті гроші, що в нього вклали, можна було зробити "золотий" стадіон. Та, врешті-решт, воно розплановане, буде велике та рівне. Питання лише в тому, коли саме…

ВИШНЕВЕ - ТЕМА ОКРЕМА…

- Ми з Вами ще не згадали Вишневе…
- Це - мій біль. Тут нема перспективи розвитку футболу. Хоча б тому, що стадіон тут "будують" ще з 1971 року, відколи Вишневе отримало статус міста. Те, що ми нині називаємо стадіоном - пустир. Федерація заборонила грати тут командам вищої ліги. Колись нині покійному Анатолію Гошку розповідали, що таке футбол і як за його допомогою можна підняти статус міста. Навіть возили в Конча-Заспу. Нібито зрушення були, та, на жаль, людина померла…
Остання обіцянка - збудувати його в кінці вул. Жовтневої, бо, нібито шум із поля під час гри заважає мешканцям прилеглих будинків. А шум тих, хто ночами сидить там із пивом, не заважає? Огородіть, облагородьте - це вплине на забезпечення правопорядку, але не в "мінус", а в "плюс". Скажіть: чому він має бути не там, де був усе життя?
Коли на цьому полі востаннє косили траву? Навіть під час останнього концерту, через який ми перенесли календарну гру аж у Михайлівку-Рубежівку, через те, що на полі без попередження було встановлено сцену, траву викосили поруч поля. Всі ці балачки щодо побудови стадіону - просто знущання.
- У місті чимало команд, але на слуху найбільше - ФК "Вишневе". Що скажете про інші?
- Про кожну з них можна розповідати досить довго. І про "Динамо", яке колись називалося "Динамо-РВВС", бо там грали, переважно, працівники міліції. У "Гостинному Дворі", грають ветерани футболу, які свого часу були переможцями чемпіонату… Є "Мрія" - зареєстрована взимку нова команда… Команди є, перспектив - катма. Спитайте, як вони їздять на матчі. Я вам скажу: складаються, сідають у маршрутку та їдуть. І так захищають честь міста. Що ж до ФК "Вишневе" - вони молодці. Володю Шумунова узагалі потрібно на руках носити.

ПІДТРИМАЙТЕ ШТАНИ, БУДЬ ЛАСКА

- Але ж хоч якусь підтримку федерація отримує?
- Минулого року ми отримали від районної влади за програмою підтримки футболу 30000 грн. За це їм - величезна подяка. Це - невеликі кошти, та на них ми купили 48 класних аптечок і роздали командам. Але якщо купувати щось вагоміше, цього замало - тільки чотири флагштоки коштують 1350 грн. Питання дуже серйозне. І без підтримки на місцях ми не піднімемося. Адже районній владі кошти потрібні на соціальний розвиток, школи, тощо…
- І скільки ж на це потрібно, якщо не секрет?
- У нас дуже маленькі внески. Просто ставлення на місцях до гри у влади різне - там, де керівники самі футбол люблять, він іще розвивається… Внесок команди на рік за участь у третій лізі - 4300 грн., у вищій - 7000 грн. Чому гравці повинні їх сплачувати з власної кишені, щоб захистити честь свого села, селища чи міста? Що треба зробити, аби всі зрозуміли: діти не повинні ходити "ширятися" по місту, а мають хоча б грати у футбол. Так, футбол - це лише витрати. Але це - й інвестиції в майбутнє. Це - і здоров'я, і сила характеру, і зайнятість дітей, щоб вони не тинялися вулицями бездоглядні.
- А футбол починається з поля…
- Без поля немає футболу. Та я не буду ходити по кабінетах і кланятися. Ми зробимо простіше: кожен голова на місцях заповнить нашу анкету, з якої реально буде видно і наші потреби, і допомогу нам. Один екземпляр лишиться у голови, другий - в РДА. І кожен знатиме реальний стан речей. Ми ще повернемося до цієї розмови, коли підіб'ємо певні підсумки.
Зараз нас почала підтримувати районна влада - це вже великі зрушення. Допомагає чим може і народний депутат Петро Мельник - він досить багато робить для розвитку спорту у нашому районі та Ірпінському регіоні. Ми шукали, де б провести власну конференцію, то проводили в нього в університеті.
Розвивати футбол треба. І в першу чергу - дитячі команди, яких у нас аж 16. Якщо їх не підтримати, то скоро не буде кому захищати честь району.
- Тим більше, що маємо чималі здобутки. Наприклад, команду Петропавлівської Борщагівки.
- Команда "Лідер", яку ви щойно згадали, виборола у Президентському турнірі "Шкільний м'яч", присвяченому "ЄВРО-2012", третє місце. І від влади - поїздку на о. Крит. За це - велике спасибі першому заступнику голови РДА Миколі Шкаврону, який буквально "вибив" для них комфортабельний автобус до Львова. Це - школа Гусіна, батька всім відомого футболіста Андрія Гусіна, який безкоштовно навчає місцевих дітей професійної гри. Дітей треба навчати. І - не на асфальті.
- Хіба їх не компенсують нині дуже популярні міні-поля?
- Компенсують. Але - тільки для дітей. І не такі, як у Вишнівській ЗОШ № 3. Люди, які на цьому розуміються, відразу бачать, що воно в реальності коштує значно дешевше. Нормальне поле гандбольного розміру, з маленькими трибунками, коштує всього 2,8 млн. грн.
- То яка ж Ваша найзаповітніша мрія?
- Я старенький, з паличкою, приходжу на вишнівський стадіон і спостерігаю за тим, як там грають у футбол діти. От тільки шансів не дожити до цього - більше.
- І все ж бажаю, щоб Ваша мрія таки здійснилася.
Наталка КУЦАК,
фото Анатолія КУХАРСЬКОГО


Назад