14.04.2014
Захистити Україну
Захистити Україну Останні події в Україні сколихнули в пам'яті спогади про страшні лютневі події у столиці. Ейфорія від перемоги змінилася відчуттям нової загрози - війни з Росією. Сміливо, без тіні страху дивлячись в обличчя небезпеці, український народ навіть у такі часи зберігає спокій та віру в правильність обраного шляху.

Нині на території всієї України, в тому числі й у нашому районі, триває часткова мобілізація населення до лав Збройних Сил України у зв’язку з нинішньою суспільно-політичною ситуацією, яка склалася останнім часом. У райвійськкоматі триває й набір добровольців, зокрема, й жінок також.
Саме думки тих, кому небайдужа подальша доля нашої країні, які активно долучаються до рядів військових, задля збереження миру та територіальної цілісності рідної держави, ми сьогодні пропонуємо вашій увазі.
21-річний Андрій, мешканець Вишневого:
«Лише минулого року я був демобілізований. Але нині ситуація в країні настільки непроста, що чекати повістки я не збираюся: невідомо, чим закінчаться сепаратистські настрої на сході України.
Хочу стати на захист свого народу. Усе-таки патріотизм у наших людях прокидається у таких надзвичайних ситуаціях. Згадаю усе, чому вчили. А навчали захищати Батьківщину, стріляти, виконувати накази. Армія – це чудова школа. Тож до райвійськкомату я прийшов сам – сподіваюся, що фахівці моєї спеціальності нині потрібні».
У райвійськкоматі від перших днів оголошення часткової мобілізації працюють цілодобово, без перерв. Серед добровольців є не лише молоді хлопці, а й зрілі чоловіки та навіть жінки. Наймолодшим - по 20 років, а найстаршим – за 60. Є й відставні офіцери, і ті, що вже давно зняті з військового обліку. Пишуть заяви, просять, щоб поставили знову на облік. Молодь часто приходить з батьками. Жінки теж ідуть: і офіцери, і медсестри, і лікарі… Що змушує їх відірватися від мирного життя?
32-річна Анна, боярчанка:
«Я належу до того покоління, яке ще виховувалося на подвигах своїх дідів не за підручниками. Покоління, для якого подвиги воїнів-афганців не було «пустим звуком». До лав Збройних Сил іду добровільно, бо хочу, аби Україна залишалася незалежною. У зв’язку з останніми подіями з друзями ми довго обговорювали ситуацію в країні. Як і про те, що в разі необхідності треба зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Тому зараз, коли оголошена часткова мобілізація, кожен має зробити вибір: сидіти вдома чи йти у військкомат, на вербувальний пункт. Я свій вибір уже зробила».
Сюди не тільки телефонують, а й приходять особисто. Навіть ті, кому за віком – лише онукам казки розповідати потрібно на ніч. Адже переконані: за фізичним станом дадуть фори багатьом молодим. Рядові, сержанти, офіцери запасу і ті, хто взагалі не служив. Й аж ніяк не ті, хто не знайшов свого місця в житті. Не безробітні, а цілком самодостатні в житті люди, котрі вже давно цілком пристойно облаштували своє життя: мають хорошу роботу, сім’ю… Одне слово, серйозні чоловіки і жінки, які вирішили: коли Батьківщина в небезпеці, мусять її захистити.

Наталка КУЦАК


Назад