14.03.2014
Тарасова пісня невмируща
Тарасова пісня невмируща 12 березня в Музичанській загальноосвітній школі Києво-Святошинського району відбулося велике свято приурочене 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка за участю зразкового фольклорного гурту «Струмочок» Вишнівського Центру творчості дітей та юнацтва. Керівники гурту ставили перед собою мету розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г. Шевченка, залучити дітей до скарбниці рідної мови, прищепити любов і повагу до Шевченкового слова, до його невичерпної пісенної творчості.
Велику невгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе своє життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників. Малий Тарас любив, навіть більше за розповіді дорослих, слухати пісні.
Сучасники Т.Г. Шевченка, відзначаючи чудове виконання ним народних пісень, називали поета «наш соловей». Шевченко мав прегарний драматичний тенор. П. Куліш писав: "Такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях". Шевченко так співав, що всі були зворушені тим співом. Він глибоко знав душу народу, його радощі й болі, знав його пісню й умів ту пісню проникливо відчути і майстерно заспівати.
Думу, народну пісню Шевченко вважав символом безсмертя України. Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у свої етнографічні альбоми.
Поезія Шевченка так проникнута мелодією та поетикою української пісні, що вона давно стала надбанням народу. Музика тихо дрімає у його рядках, і вистачить легенького доторку, щоб вона залунала.
І залунала Тарасова  пісня у виконанні фольклорного гурту «Струмочок», несучи в серця дітей, батьків та вчителів велич і багатство нашого українського генія, який, простуючи крізь століття в сьогодення, наче стає співучасником наших патріотичних діянь.

Назад