22.01.2014
Тетяна Подашевська: Як людина, яка пропрацювала десятки років у правоохоронних органах, я добре знаю, що таке мирні акції протесту, а що таке – силове протистояння
Відбулася позачергова сесія Київської обласної ради. Першочерговим завданням нашим було ухвалити головний фінансовий документ області на 2014 рік. Сподівалися, що проголосують усі депутати, бо за сухими цифрами - життєдіяльність регіону, робота шкіл, лікарень, дитсадочків, ремонт доріг та багато ще чого. Бюджет – це великий механізм, в якому кожний гвинтик важливий. Бо за цим люди.
    Водночас ми висловили свою думку щодо тих подій, які відбуваються у Києві, на вулиці Грушевського. Ми засудили екстремістські дії і прояви насильства та закликали опозицію до здорового глузду, дотримання законності і правопорядку, а мітингувальників припинити силове протистояння. Бо переконані, що досягти компромісу можна лише шляхом діалогу за «круглим» столом, а не ціною людської крові.
    Утім, коли з цього приводу було озвучено звернення депутатів облради до жителів Київщини, це викликало неабияке обурення у штатних ораторів від опозиції, вибачте, але інакше їх назвати не можу. Їх нібито образило те, що заява розпочиналася словами: «Ми, депутати Київської обласної ради, висловлюємо глибоку стурбованість загостренням суспільно-політичної ситуації в країні…». Упродовж тривалого часу вони «товклися» саме навколо цього питання, і ніякого діла їм не було до розгляду бюджету, від якого залежить соціально-економічний розвиток області та добробут людей. Їм це байдуже, власні політичні амбіції та піар – от що понад усе.  
    Я хочу вкотре наголосити своїм колегам з опозиційних партій: ми такі ж депутати, як і ви. Нас обрали люди, висловивши свою підтримку і довіру під час виборів до обласної та місцевих рад у 2010 році, тому маємо повне право говорити: «Ми, депутати Київської обласної ради…», і робити політичні заяви. Тому жодним дискусіям  тут немає місця. І слава Богу, що вас значно менше. Бо водили б ви «хороводи» ще не один день.
    Учора свій робочий день голова облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк провів зі студентами місцевих вишів. З сьомої години ранку і до пізнього вечора. Молоді було дуже цікаво зсередини пізнати, що таке бути чиновником і чи легко це. Згадала, як один із них запитав: «Анатолію Йосиповичу, ви стільки добрих справ за день встигли зробити як для громади області, так і для окремих людей. За ті чотири роки, що ви на посаді, ми бачимо скільки добрих справ для області зроблено. Ми учимося у вас вмінню працювати заради людей. А от цікаво, чи пропонують вам співпрацю у вирішенні тих чи інших питань Київщини опозиційні політики?»
    На що Анатолій Йосипович відповів: «Бути губернатором та й, зрештою, будь-яким чиновником, який дійсно переймається  проблемами людей, а не відхрещується від них, справді нелегко. Але якщо ти бачиш результат, відчутні зміни на краще, якщо до тебе підходять прості  люди і дякують за допомогу і підтримку, то це справді надихає і додає сил».
    Скажу вам відверто: за той час, що ми працюємо в області, жодного разу ані до губернатора, ані до його заступників  ніхто з обласної опозиції не підійшов. Хоча двері наших кабінетів завжди відчинені для усіх, хто переймається життям рідного краю, незалежно від політичної приналежності. У депутатів–опозиціонерів досить безтурботне життя - від сесії до сесії. Прийшли раз на місяць в сесійну залу, натиснули кнопку «проти» і пішли, а там хоч вовк траву їж. А навіщо перейматися такими актуальними питаннями як, скажімо, виплати пенсій, зарплат, освітою чи медициною?  Хай  у влади голова болить. А моя хата з краю.
    Шановні представники опозиційних партій. У вас дуже гарно виходить критикувати та лаяти. У цьому «ремеслі» – ви поза конкуренцією. А от скажіть, будь ласка,  що доброго ви зробили для тих людей, які вас обрали до обласної ради? Нещодавно закінчилися Новорічні та Різдвяні свята. Чи хоч один з вас привітав та подарував бодай пакуночок цукерок дітям-сиротам? Навряд чи. Бо це ж не на виду, це не буде відзнято на камеру та показано по телебаченню. Тож навіщо це робити, правда?
    Але я не хочу сперечатися про те, хто і що зробив. Хай це залишиться на совісті кожного. Мова не про це. Є речі набагато важливіші і суттєвіші. Люди вже стомилися від штучно створеного опозицією протистояння, від невизначеності та безкінечної брехні політиків. Тому я хочу закликати український політикум до кристалізації нової політичної культури, де панує здоровий глузд, а не емоційний резонанс майданів. Політики повинні врешті навчитися за будь-яких обставин нести відповідальність за свої слова та вчинки.  Якби наївно це не звучало, але мені б дуже  хотілося, аби ми разом – і влада,  і опозиція – вирішували проблеми громади, працювали на спільний результат – реально відчутне поліпшення  життя людей. Як це, власне, й робить опозиція в багатьох цивілізованих країнах. А для наших опозиціонерів, чим гірше у державі, тим краще для них.  
    Я звертаюся до своїх колег-депутатів з інших політичних сил: спустіться на землю, не заробляйте собі бали пустослів’ям. Бо нам є над чим працювати. А  учасників акцій закликаю припинити безлади та провокації. Як людина, яка пропрацювала десятки років у  правоохоронних органах, я добре розумію, що таке мирні акції протесту, а що таке  – силове протистояння, погроми, підпали та порушення закону. І всі ви добре бачили, як у європейських країнах розбираються з такими «мирними» мітингувальниками. Мені шкода тих  дітей, які сьогодні стоять на Майдані. Але мені так само шкода і тих хлопців, які  у формі правоохоронців. Бо вони також чиїсь діти. Тому я прошу громадян не піддаватися на провокації та екстремістські заклики, не йти за тими, хто закликає до насильства. Також звертаюся  до опозиційних політиків із закликом припинити  боротьбу за владу у такий спосіб. Чи у вас слів та розуму не вистачає?  Досить мордувати людей задля задоволення своїх політичних амбіцій. Не знищуйте країну! Відпустіть людей з Майдану додому. Не ховайтеся за їхніми спинами, визнайте власне безсилля і невміння вести діалог.
    Сьогодні як ніколи потрібно об’єднати наші зусилля заради захисту демократії, прав і свобод українців, зберігаючи спокій та стабільність. Тільки спільно нам вдасться вберегти Україну від хаосу та анархії. Як наголошує Президент Віктор Янукович, «лише мирний шлях, важка праця, єдність народу і наша цілеспрямованість на побудову в Україні високих стандартів життя людей приведе нас до успіху». Будьмо розважливими та мудрими. Нам жити в цій країні, жити нашим дітям і онукам. Отож завдання кожного з нас – зберегти Україну!    


Назад