03.12.2013
Він вижив і переміг
Він вижив і переміг Приємно, коли на святкування твого дня народження збирається вся сім’я – діти, онуки, правнуки. Але коли на світлини приходить усе село, приємніше в кілька разів. Тим більше, коли на тебе під час загальносільського святкування чекає безліч сюрпризів.

Такий приємний сюрприз – урочистості з дня народження – нещодавно було організовано Тарасівською сільською радою, де в актовій залі історично-мистецького центру «Стара школа» відзначили 90-ліття з дня народження Михайла Володимировича Іванюка. Цього дня тут у прямому сенсі цього слова «яблуку не було де впасти».

Кожного у фойє зустрічала фотовиставка життя ювіляра, котра триватиме ще місяць. Діти, онуки, правнуки, односельці вітали зі світлинами, дарували квіти… Серед них – і організатори свята: директор центру Валентина Сизон і сільський голова Володимир Сизон.

Відкриваючи урочистості, Володимир Сизон зазначив: «Михайло Володимирович прожив непросте життя: пережив голод 1932-1933 років, світову та Велику Вітчизняну війни, відбудову держави. Отримавши внаслідок тяжких поранень інвалідність І групи, працював будівельником. І при цьому, зберіг оптимізм, любов до рідної землі, створив сім’ю, виховав дітей, онуків, правнуків… Тож залишається Вам побажати, шановний ювіляре, ще довго-довго бути з нами».

Перший сюрприз-подарунок – подяка та матеріальна нагорода від сільського голови. А ще – ексклюзивний портрет ювіляра, як світлий оберег родини на згадку.

Ще один – музичний – подарунок-привітання пролунало від відомого діяча культури України, професора, шоу-мена Михайла Поплавського, творча лабораторія талантів якого в особі лауреата міжнародних конкурсів Вадима Самолюба та переможця Всеукраїнського конкурсу ім. Івана Козловського Олександра Ковтуна презентували улюблені пісні винуватця свята.

«Сьогодні ми зібралися разом, - продовжила Валентина Сизон, - щоб вшанувати світлини найкрасивішого, найвродливішого, мужнього козацького духу і вроди чоловіка – Михайла Володимировича Іванюка. Сьогодні ми з вами всіма віртуально – за допомогою мультимедіапрезентації сімейного альбому - пройдемо життєвою дорогою ювіляра, аби зрозуміти, чому саме йому Господь подарував довголіття. Той, хто бачив ці світлини, дивується - як Ви змогли вижити і перемогти. Адже зробити це в тих умовах, у які Вас поставило життя - неймовірно. Тому, як на мене, саме за Ваші життєві перемоги Господь обрав Вас для довголіття».

Народившись 1923 року, Михайло Володимирович і справді пройшов нелегкий життєвий шлях. Коли навчався у 6-му класі, його батька – Володимира Григоровича - було репресовано – нині працівники історично-мистецького центру відшуковують документи, аби дізнатися, чому. Мати Наталка Гнатівна залишилася з чотирма дітьми сама, тому хлопець мав іти працювати, не закінчивши лише одного класу семирічки. Мати вірила, що зі сталінських

застінок усе ж повертаються, і таки дочекалася на чоловіка у далекому 1947-му році…

Війна… Спочатку Михайло залишався в рідній Тарасівці, будучи зв’язківцем партизанського загону, що базувався у Липовому Скитку сусіднього Васильківського району. А в листопаді 1943 року, через 4 дні після звільнення села від окупантів, пішов до лав Радянської Армії – спочатку ІІ Український фронт, згодом – І Український.

Перше серйозне поранення отримав саме під Вінницею, де полягли його однолітки. Лікувався у військовому шпиталі в Уфі. За героїзм, проявлений у боях за село Вільгельмміншдтайн, Німеччина, де Михайло з протитанкової гармати підбив танк і знищив три кулеметні точки противника, нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.

Вдруге був поранений у голову 8 травня 1945 року, рятуючи колону бійців від фашистського снайпера. Двомісячна втрата пам’яті, інвалідність, повернення на Батьківщину, в рідне село. Закінчує курси трактористів, а потім упродовж 30 років працює у столичному будівельно-монтажному управлінні.

Так ювіляр не лише побудував власний дім, а й сотням незнайомих людей, посадив не одне деревце, а цілий сад, виростив не одного, а трьох синів іще й одну дочку, 8 онуків і 10 правнуків. Тож, життєвий план справжнього чоловіка перевиконав сповна.

Крім військових, має безліч і трудових нагород. Його пишну шевелюру можна було бачити на найрізноманітніших районних і сільських заходах. І досі, не зважаючи на поважний вік, є активним громадським діячем.

На цьому під час привітань наголошував і голова Тарасівської ради ветеранів війни, праці та ЗС України Віктор Вашківський, водночас зазначивши, що йому дуже приємно, що день народження такої світлої душею людини відзначається по-державницьки. І це дійсно так – всіх, хто прожив тривале та світле життя, примножуючи славу громади, вітають саме на загально громадському рівні. Для цього в Тарасівській сільраді є й відповідна програма.

Привітань цього дня було безліч: від школярів, серед яких – і онука ювіляра, вокального тріо «Лада» народного козацького вокального колективу «Горлиця» під керівництвом Любові Рачинської, нещодавно створеного вокального колективу історично-мистецького центру «Стара школа». Та, мабуть, найнезвичніше – пісенне вітання від сільського голови Володимира Сизона. Погодьтеся, не всі представники влади саме так вітають своїх ветеранів…

І на «десерт» - кожному учаснику та гостю було презентовано брошуру під промовистою назвою «Довголіття – як нагорода за життєві перемоги». А ювілярові – на згадку – відео презентацію святкувань.

Наталка КУЦАК,

фото автора

Назад