21.11.2013
У Крюківщині віншували ювіляра
16 листопада з 90-річним ювілеєм щиро вітали високоповажну, мудру, чуйну людину – Олександра Павловича Хоменка. Людину спокійної вдачі, мудрого наставника не одного покоління юні, ветерана освіти, нині – голову Крюківщинської ветеранської організації.

Привітати ювіляра з цією визначною датою за святковим столом зібралися цього дня численні гості: заступник голови райради Віктор Костина, сільський голова Крюківщини Андрій Кріпак і його заступник Юрій Доленко, голова Києво-Святошинської районної організації ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Анатолій Пастовенський, голова Києво-Святошинської районної організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) Лариса Козленко, депутати сільської ради.

Привітати свого колишнього наставника та колегу приїхали й делегати від школи села Листівки, в якій він досить тривалий час, починаючи з 1964 року, пропрацював директором школи. Згадували, що директором він був вимогливим, але мудрим і справедливим, дуже любив грати в шахи…

Також було зачитано і привітання від колишніх його випускників, яких доля розкидала країнами ближнього зарубіжжя. До вітань приєдналася й родина: дружина Марія Марківна, колишня вчителька географії, онуки, родичі, близькі та знайомі, сусіди, соратники по первинній ветеранській організації, очільником якої він є й досі. Загалом, на світлину зібралося 50 чоловік, і кожен прийшов із найщирішими вітаннями та побажаннями.

Пісенними вітаннями та пишним короваєм, за давнім українським звичаєм, першим вітав народний аматорський ансамбль української пісні «Червона калина» та власне його художній керівник Аліса Подолянець. Розчулений улюбленими піснями, ювіляр щиро радів такому незвичному та духовно щедрому дарункові.

Чимало хороших, величних слів лунало цього дня і від ведучої простостей, депутата Крюківщинської сільради Оксани Макаренко. Вона згадувала, як, народившись у поліському селі Давидки, що на Житомирщині, Олександр успішно закінчив семилітку, вступив до Київського технікуму залізничного транспорту ім. М. Островського. Був допитливим, відкритим для всього нового юнаком, мав чималі плани на майбутнє. Та всі їх обірвала жорстоко війна…

На початку 1942 року групу киян-залізничників, серед яких був і Олександр, направили працювати на Південно-Донецьку залізницю. Та хлопець відмовився від броні й був зарахований до 178-го армійського запасного стрілецького полку 38-ої діючої армії Південно-Західного фронту. Бойове хрещення отримав у боях під Харковом під час травневого наступу.

Біля станції Тали, західніше Богучар, був тяжко поранений, довго лікувався в госпіталях, а коли одужав, був відкомандирований до 25-ої артилерійської дивізії резерву головнокомандування в Угорщині. У грудні 1945 року був демобілізований.

Мирне життя розпочав із розбудови Південно-Західної залізниці, працюючи за фахом, але поранення далися взнаки, і мусив полишити цю роботу. Вступивши

до Житомирського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет, одночасно продовжував працювати в школі.

Загальний педагогічний стаж Олександра Павловича – близько 60 років. Де він лише не вчителював: у Народицькому районі на Житомирщині, Макарівському – на Київщині, у Вишнівській школі №2 та Крюківщинській нашого району… І всі ці роки, як згадувала під час вітань від імені педагогічного колективу Крюківщинської школи заступник директора Людмила Костина, прожив гідно, з відкритою душею, чистим сумлінням і гарячим небайдужим серцем. Він і досі – на передовій громадського життя села.

Будучи інвалідом Великої Вітчизняної війни ІІ групи, активно допомагає своїм бойовим побратимам, завжди має власну точку зору на ті події, що відбуваються в селі, державі та світі. І щиро ділиться власним життєвим досвідом із підростаючим поколінням. Тож і найдорожча нагорода – грамота від колег.

А Віктор Костина не лише вручив грамоту від голови райради Володимира Луцюка, а й розчулив, приємно здивувавши іменинника - подарував дублікат нагрудного знаку «Відмінник освіти» - це більш аніж знаменно, так як свого часу Олександр Павлович його мав, та загубив.

Іменини вдалися на славу. Душевне, щире свято, організоване за сприяння сільського голови Крюківщини Андрія Кріпака, надовго залишиться в пам’яті не лише Олександра Павловича, а й усіх, хто того дня сам ділився з ювіляром теплом свого серця, щедро віншуючи славного трударя й учителя з великої літери…

Назад