18.11.2013
У боях за визволення Чабанів полягла ціла дивізія…
У боях за визволення Чабанів полягла ціла дивізія… І, щоб перейняти Всеукраїнську естафету пам’яті «Слава визволителям України» та вшанувати пам'ять полеглих у боях за визволення селища під час Великої Вітчизняної війни солдат і вшанувати дійсних свідків жахіть тих днів, 14 листопада у районному будинку культури, що в Новосілках, на чолі з Чабанівським селищним головою Анатолієм Загорульком зібралися учні, педагоги, мешканці села.

Стартувавши за чіткою хронологічною послідовністю за ініціативи організації ветеранів України та за підтримки Президента України Віктора Януковича 14 лютого 2013 року у Луганську, пройшовши Луганською, Донецькою, Харківською, Сумською та Чернігівською областями, естафета пам’яті продовжує крокувати населеними пунктами нашого району. Цього дня Чабани та Новосілки урочисто приймали бойовий прапор 136-ої стрілецької дивізії від делегатів Ходосівки.

Прийняти прапор на сцену піднімаються селищний голова Анатолій Загорулько, голова районної організації ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Анатолій Пастовенський, голови ветеранських організацій Новосілок Юрій Маслов і Олесь Шелест, голова Чабанівської організації ветеранів війни Едуард Дегодюк.

«Ми сьогодні зібралися з вами в цій залі, - звертаючись до присутніх, зазначив Анатолій Загорулько, - щоб віддати данину пам’яті тим, хто боровся в роки Великої Вітчизняної війни за наше щасливе майбутнє. Щоб і надалі в нашій державі були мир і спокій, тепле, мирне сонце над нашими головами. І сьогодні ми низько вклоняємося нашим ветеранам до землі і говоримо велике «спасибі» за те, що вони зробили для нас».

«Вам, юним, - звернувся Анатолій Пастовенський до молоді та учнів, - Треба пам’ятати про велич подвигу наших ветеранів, які захистили нашу землю і, як безцінний подарунок, вручили її нам. Тепер лише від нас із вами залежить, чи збережемо ми ці мир та спокій, і що залишимо нащадкам».

А Юрій Маслов, що страшний удар в роки війни прийняла на себе Києво-Святошинська земля, рясно полита кров’ю захисників ДОТів, ДЗОТів, амбразур… Під час оборони Києва Україна втратила трьох видатних полководців І Українського фронту: командуючого Київським військовим округом Михайла Кирпоноса, командуючого І Українським фронтом Миколу Ватутіна, командуючого 60-ою армією І Українського фронту Івана Черняхівського. Під час окупації німці вивозили все, що лише могли: хліб, зерно, ліс, худобу, руду, мистецькі надбання, навіть чорнозем. За рік окупації лише в Києві було зруйновано близько 800 підприємств, 900 будівель, загалом по Україні без даху над головою залишилося 10 млн. чоловік – 28000 населених пунктів було зруйновано ворогом вщент… А столиця України під час окупації буквально перетворилася в один суцільний концентраційний табір…

«Сьогодні нам усім, - наголосив Едуард Дегодюк, - спільно потрібно згадати не лише ту дивізію, котра визволяла Київ, а й ту, яка вся, до єдиного, полягла тут, у чабанівській землі, - 44-та дивізія ім. Щорса, недоукомплектована після битв

на Фінській війні. А там служили хлопці, призвані до лав Червоної Армії у 1938-1939 роках…

Дякувати Богу, ніхто з вас, юних, не знає, що таке справжня війна. Кіно, книжки – то все абстракція. Це кажу вам я, дитина війни. Коли тобі на голову летять мінометні міни – а зі мною так і було - здається, що кожна летить саме на тебе. Коли бомба падає із літака наче й маленька, а біля самої землі в тебе на очах виростає на ледь не гору – це страшно… Оце і є – війна. Ті негаразди, що ми зараз переживаємо в нашому суспільстві, - не біда. Страшна біда – лише війна…»

І після цих слів – хвилина мовчання, щоб кожен зміг уявити, усвідомити, відчути серцем почуте… І – урочисте внесення прапора. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять про полеглих героїв… Почесне право покласти квіти до пам’ятника полеглим у роки Великої Вітчизняної війни надається учням Новосілківської школи. На сцену запрошують їх, живих свідків тих жахливих років - учасника боїв за Букринський плацдарм Валентина Дмитровича Бондаренка, зв’язківця партизанського загону та учасника боїв під Корсунь-Шевченковим Василя Івановича Скрипника, колишнього командира партизанського підпільного зведення «За Батьківщину» ім. Щорса та в’язня Бухенвальду Віктора Івановича Карпуса, Антона Антоновича Кондратюка. Чотирьох із тих десяти, що проживають на території селищної ради.

«Тоді нам, 15-літнім, ніхто не підказував, - наголосив Віктор Іванович, - що потрібно боротися з ворогом. Ми самі знали, що це потрібно робити. В ті роки ми в один день старшали на 10-15 років». Усіх їх Анатолій Загорулько привітав поіменними урочистими вітальними листівками та грошовими преміями.

До учасників бойових дій, дітей війни зі сцени звернулися й учні школи, бажаючи здоров’я, сил і натхнення, ще довгих-довгих років життя на радість онукам і правнукам: «Ми завжди пам’ятатимемо ціну, яку ви заплатили за сьогоднішній щасливий день у вільній Україні, - мовиться, зокрема, у зверненні юні до ветеранів, - за надану нам можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Ми не забуваємо про те, що ви зробили для всієї країни і для кожної сім’ї окремо. Ви подарували нам можливість жити, навчатися у вільній країні. Глибока шана і низький уклін вам, дорогі ветерани, за мужність і відвагу, самовіддану працю в повоєнний період, за виховання молоді на героїчних традиціях нашого народу2.

Хвилини пам’яті з ветеранами розділили й найменші школярі Новосілківської ЗОШ, вихованці Чабанівської школи мистецтв Софія Феклушина та Дар’я Шкаруба, зразковий ансамбль бально-спортивного танцю «Асгарт» (керівник – Лілія Подолянець) Боярської міської школи мистецтв, презентувавши їхній увазі святковий концерт.

Наталка КУЦАК,

фото Анатолія КУХАРСЬКОГО

Назад