05.11.2013
Тетяна Франчук: «Щоб змінити життя людини на краще, потрібно переконати її у власних силах»
Для неї, провідного спеціаліста відділу соціальної роботи Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який здійснює соціальний супровід сімей у Вишневому, це не просто слова – життєва мудрість, помножена на досвід. Адже за цим фахом Тетяна Володимирівна працює ще з 1999 року.

Ще будучи студенткою Київського міжнародного університету, Тетяна вирішила: працюватиму за покликом серця. І відтоді, спочатку в Києві, а з 2005 року – в нашому районі, безвідмовно допомагає тим, хто й сам прагне змінити своє життя на краще.
Переконана: це – головна умова дієвої роботи соціального фахівця. Якщо людина сама не хоче змінити власне життя на краще, за неї цього не зробить ніхто. Їй просто потрібно допомогти в цьому, показати правильну стежку, а далі – в неї все вийде.
Тому не втомлюється працювати з тими батьками, котрі вирішили раз і назавжди зігріти теплом своїх сердець діток, які за примхою долі лишилися без материнського й батьківського тепла. Не полишає їх і тоді, коли тим це вдається. «Добре, щире слово часто важить більше, ніж гроші чи інші матеріальні блага, - переконана Тетяна Володимирівна. – Адже часто люди перестають боротися з негативними обставинами у житті саме тоді, коли не отримують сторонньої підтримки. В них варто повірити, допомогти переконатися, що все вийде – і тільки на добре – як вони в прямому сенсі оживають. І це – вже велика перемога. Головне – перемогти власну байдужість, щоб змінити своє життя на краще».
В її обов’язки, як фахівця соціальної служби, входить і робота з молодими мамами, і з тими, хто вже народив не одну дитину. Адже й їм часто потрібна допомога, порада.
Опікується Тетяна Володимирівна й колишніми випускниками інтернат них закладів, бо ж непросто облаштуватися в житті тим, хто не має підтримки рідних. За 10 місяців лише цього року під її опікою перебувало 379 сімей. Багато це чи мало? Адже до кожної з них потрібно було прийти, провідати, поспілкуватися, залишивши там часточку власної душі…
«Головне завдання фахівця соціальної роботи, - ділиться Тетяна Франчук, - допомагати людям, які перебувають у складних життєвих обставинах: малозабезпеченим, інвалідам, безробітним, сиротам. А ще – визначати проблеми громади, сім’ї або окремої людини, знаходити найоптимальніші шляхи їх вирішення. І, коли ти бачиш, що допомогти вдалося, відчуваєш, ніби за спиною з’являються крила…».
Працювати з людьми непросто. Тому соціальний працівник повинен бути одночасно психологом і соціологом, мати міцні знання з трудового і сімейного права, законодавства у сфері соціального захисту населення, вміти аналізувати та прогнозувати різноманітні соціальні ситуації, проектувати заходи їх оптимізації.
А в місті – власна специфіка роботи, значно відмінна, ніж на селі: «У місті працювати складніше, - продовжує Тетяна Володимирівна, перш за все, через набагато більшу кількість жителів. Якщо в селі доволі легко зібрати інформацію про людину, то тут, де ще є чимало й незареєстрованих громадян, дуже важко і виявляти такі сім’ї, і проводити соціальний їх супровід.
Але нині робота соціального працівника належно оцінена державою: завдяки соціальним ініціативам Президента Віктора Януковича, розширенню інституту соціальних служб, відчутній та активній підтримці держави, влади на всіх рівнях, працювати стало набагато легше. Та й престиж нашої роботи піднято набагато вище – до нас, якщо так можна сказати, держава, нарешті, повернулася лицем, помітивши важливість нашої роботи. Дуже полегшило нашу роботу й те, що введено додаткові посади в селах – раніше такого не було. Тепер є можливість охопити соціальним супроводом значно більшу кількість людей. І віддача від нашої роботи ефективніша: якщо раніше в кожному населеному пункті ми могли охопити соціальним супроводом 2 – 3 сімї, то нині – по 20 – 30, а то й більше».
Не даремно кажуть: краса врятує світ. Перефразувавши класика, додам: світ врятує лише краса душі нашої…

Наталка КУЦАК

Назад