15.10.2013
40 років самовідданої праці
40 років самовідданої праці Ми блудимо мілярдами доріг,
Свій слід лишаючи в чужих життях.
Хтось досягає не підборканих вершин,
Хтось випадає на високих швидкостях.

З цими словами важко не погодитися. Життєва стежина кожної людини часто схожа на лабіринт. І буває, що ми неодноразово збиваємося з цілі, з правильного шляху, а іноді так і не знаходимо того життєвого  завдання, заради якого нам було дане це життя. Та все-таки є такі люди, що знайшли свій правильний шлях, своє призначення, і відали йому десятки років, незважаючи на труднощі та скрути.
Саме такою людиною є Зінаїда Петрівна Зінченко, патронажна сестра Петропавлівської Борщагівки, що на протязі сорока років відає себе своїй професії.
Вона прийшла у село в далекому 1973 році. На той час за її плечима було навчання в медичному училищі, досвіт роботи медсестрою в далекому Казахстані та нелегка праця на швидкій допомозі у місті Вишневому.
Роботу медика у нашому селі, в той далекий час можна прирівняти до великого подвигу. В маленькій дерев’яній будівлі, що розташовувалася в центрі села було відведено дві кімнати під медичний заклад. В одній проходив прийом лікаря, розміщувалася маніпуляційна, кип’ятилися шприци, здійснювалися перев’язки, а інша була вщент  заповнена  хворими. Та ще важче було в другу половину дня, коли потрібно було йти на село. Без телефонів, без авто по сільських вулицях, багнюка яких  іноді не дозволяла навіть перейти дорогу, йшла вона спасати дітей.  Важкість роботи доповнювали актуальні на той час  дитячі хвороби: кір, вітрянка, краснуха, гострі респіраторні вірусні інфекції.
А як часто солодкий сон медсестри розбивався грюкотом в шибку – десь у якійсь хатині захворіла дитина. І знову на ноги вдягалися, часто ще не висушені чоботи, яких іноді вистачало лише на місяць, а в думках роїлися думки: «Тільки б встигнути допомогти.» Ще досі по спині іде холодок, як пригадує Зінаїда Петрівна той випадок, коли несла дитину на носилках від вулиці Щорса до окружної дороги, де чекала районна швидка, яка через багнюку не могла заїхати в село. На вулиці хлистав дощ,  дівчинка горіла, температура не збивалася і кожна хвилина прирівнювалася до життя.  Та  вони встигли. І через роки Зінаїда Петрівна здійснювала планові щеплення маленькому хлопчику, маму якого в ту дощову ніч встигли врятувати.
Не одне покоління петропавлівців виросло на очах цієї жінки. Деякі люди, яких Зінаїди Петрівна пам’ятає ще дітьми, нині вже дідусі та бабусі і їхніх онуків вона  теж відвідує. Та й сама Зінаїда Петрівна давно вже бабуся, бо має двох онуків – старшу Анастасію та молодшого Романа. У вихованні внуків приймала безпосередню участь, давала  цінні поради молодим батькам та і нині це робить, за що їй дуже вдячні. Син пішов стопами матері і став лікарем, бо закінчив у Санкт-Петербурзі військо-медичну академію. Зараз працює хірургом та навчає інтернів.
Цієї осені ця чудова людина святкує свій трудовий ювілей. Сорок років вона служить людям по клятві Гіпократа. Ця ювілейна дата не залишилася непомітною. На святкуванні Дня села  головою районної ради Володимиром Луцюком була вручена подяка за сумлінну та довгу працю Зінаїді Петрівні Зінченко. Тож, мешканці села Петропавлівська Борщагівка також приєднаються до вітань  та зичать Зінаїді Петрівні довгих та світлих років.  
Ольга ЗАЇКА

Назад