26.08.2013
Україною подорожувати варто
Україною подорожувати варто Як давно ви подорожували Україною? Наш народ і справді унікальний: має найбільшу в Європі країну, однак більшість із нас навіть не здогадується, яку красу приховують в собі українські простори, здатні подарувати захоплюючі враження.
Щоб у цьому переконатися, варто просто спробувати, як це зробили учасники художньої самодіяльності Личанського сільського клубу хору «Родина», які нещодавно за підтримки сільського голови Інни Халматової вирушили в дорогу – пізнавати Вінниччину. Про те, як можна подорожувати весело й з користю – розповідає завідуюча музейною кімнатою клубу Олександра Лящевська:
…- Вирушили вдосвіта, і, як годиться – з піснями. Сміху, веселощів було навіть у дорозі. А оповідки й цікаві історії, які під час подорожі нам розповідав наш водій – Віктор Якименко – взагалі були унікальними. Тим більше, що він згодом виявився не лише неперевершеним гідом, а ще й приємно здивував нас власним співом і грою на баяні.
Передусім, побували на території філії Вінницького обласного краєзнавчого музею – в Iсторико-меморіальному комплексі пам’яті жертв фашизму «Wehrwolf» (смт. Стрижавка Вінницького р-ну), де в роки Великої Вітчизняної війни розміщалася ставка Гітлера - одне з найзагадковіших місць в Україні з часів Великої Вітчизняної війни.
Тут ми ознайомилися з інформаційними стендами, що розповідають про жахи окупації, мужній спротив місцевого населення, історію створення ставки, її значення та вплив на події Великої Вітчизняної війни, визволення Вінниччини від німецько-фашистських загарбників.
У музейній залі - з документами перших місяців війни, особистими речами бійців та офіцерів Червоної армії, які мужньо обороняли нашу землю. Окремий розділ в експозиції складають матеріали, що розповідають про Праведників миру - вінничан, які в роки Великої Вітчизняної війни рятували єврейське населення від знищення.
Як розповів нам завідуючий музеєм, відповідно до довідки спецгрупи НКДБ, за весь час будівництва ставки загинуло близько 2000 військовополонених. Спорудження ставки під Вінницею було розпочато наприкінці 1941 р., коли сюди прибули з-під Лубен німецькі будівельники та охорона. Воно велося за участю німецьких архітекторів, інженерів, робітників, громадян окупованих німцями країн, радянських військовополонених. Від багатоденної важкої праці, нещадної експлуатації, голоду, хвороб і сильних морозів багато полонених загинуло. Їхня братська могила – по інший бік шосе. Деякі підготовчі роботи виконували і місцеві жителі під наглядом німців. Вони готували будівельні матеріали, рубали ліс, вели земляні роботи, прибирали територію від будівельного сміття. Але все це - за межами центральної зони.
За розпорядженням Гітлера на початку березня 1944 р. всі споруди комплексу були підірвані та спалені. «Wehrwolf» - не тільки братська могила. Це й застереження. Місце, де керівництво рейху готувало плани онімечування України справжніми арійцями і знищення українців як нації.
Вінниця дбайливо шанує пам'ять ученого, хірурга, педагога, творця воєнно-польової хірургії, засновника Товариства Червоного Хреста Миколи Івановича Пирогова. У садибі під Вінницею, де знаменитий лікар провів останні двадцять років життя, знаходиться його меморіальний музей, у якому ми також побували того дня. Його експозиція музею розташувалася в 10 залах і будинку-аптеці.
Про життя вченого розповідають рукописи, друковані видання наукових праць відомого хірурга, хірургічні інструменти, особисті речі. Навколо садиби ростуть дерева, посаджені самим Пироговим. У 1,5 км від садиби в каплиці-мавзолеї ось уже 125 років спочиває забальзамоване тіло видатного хірурга. Вражає, з якою любов’ю та турботою утримується музей і територія садиби, зачаровує розповідь екскурсовода, і нам, першим відвідувачам нещодавно оформленого нового залу, дозволили зробити тут фото на згадку.
Саме місто зустріло нас чистотою, красою оповитих квітами вулиць. На березі Південного Буга милувались краєвидами каменистих берегів і… звісно, співали – аби вінничани знали, що в нашому районі таланти є! Наші пісні лунали для всіх, хто мав можливість їх слухати. А ввечері чарували нас казковою величністю знамениті графічно-музичні фонтани на воді поруч із фабрикою «Roshen»… Враження – чарівне, незабутнє.
Це було свято душі, що співала, немов сопілка…
Втомлені, але щасливі, поверталися ми додому. Попереду  - будні, звичне життя, а враження від почутого і побаченого ще довго залишиться в пам’яті.

Назад