17.07.2013
Лише в тісній співпраці громад і рад можна розбудувати наші села
Лише в тісній співпраці громад і рад можна розбудувати наші села
Блажен душею той, хто живе потребами народу…

У Києво-Святошинському районі за активної підтримки керівництва райдержадміністрації та районної організації Партії регіонів триває робота щодо виконання соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича задля створення належних умов для розвитку сільських населених пунктів району відповідно до умов і особливостей кожної окремої сільської ради. Як-от, у Шпитьківській, Личанській та Петрушанській сільських радах.


«Хто сам не «горить», той і інших не «запалює»

Це – життєве кредо милої, завжди привітної, мудрої жінки, яка користується у Личанці глибокою повагою земляків – сільського голови Інни Халматової. Які б труднощі та перепони не ставила на її життєвому шляху доля, в майбутнє вона завжди дивиться з оптимізмом. Бо знає: все можна здолати, якщо пам’ятати, що тобі довіряють люди. А ще потрібно просто вірити в те, що ти – зможеш.

Корінна полтавчанка, 11-літньою дівчинкою приїхала в це мальовниче село і навіки його полюбила – тут пройшла її юність, виростали діти Ніна та Дениско, яких вона любить без тями. Як і своїх батьків - Миколу Івановича та Світлану Єгорівну – шанує і поважає їхню думку. Адже батьки – це святе! Бо саме від них, мов із бездонного джерела, ти наповнюєшся терпінням, добротою, любов’ю до людей, теплом і саме біля них почуваєшся захищеним…
Колись старша піонервожата стала вихователем групи продовженого дня, а потім – учителем української мови та літератури. Чи могла вона сподіватися у 2010 році, що люди довірять їй таку відповідальну посаду? Мабуть, ні. Та бажання створити в рідному селі саме комфортні умови для життя й відпочинку, де б кожен – від малого до великого – почувався щасливим, перемогло. Громада підтримала її, і час довів: зроблено правильний вибір.
Нині в Личанці, яка налічує 238 дворів, є всі зручності: проведено газо-, водопостачання та водовідведення. За підтримки райдержадміністрації не так давно було реконструйовано вуличне освітлення, на що було використано 500 тис. грн. субвенційних коштів із держбюджету. «Не тільки я особисто, а й уся наша громада, - коментує Інна Миколаївна, - дуже вдячна і нинішньому першому заступнику голови КОДА Олександру Зайцю, який, будучи свого часу головою РДА, нам дуже посприяв у вирішенні даного питання, і першому заступнику голови РДА, голові районної організації Партії регіонів Миколі Шкаврону, без активної підтримки якого нам багато чого в селі не вдалося б зробити. У нас нині всі вулиці села сяють».
Не так давно розпочалася і активна розбудова так званого «нового села» ще на 400 дворів. На землях, що 7 років стояли недоторканими - поштовхом стала поява високовольтної лінії електропостачання на 10 кВт вартістю в понад 2 млн. грн.
«Звичайно, розвиток села неможливий ні без підтримки керівництва райдержадміністрації, ні без сприяння Київоблдержадміністрації, ні без активної допомоги районної організації Партії регіонів, ні без цілеспрямованої на добробут кожної людини державної політики влади та Президента Віктора Януковича. Скажімо, земля, де нині проведено високовольтну лінію електропередач на 10 кВт, до цього 7 років стояла недоторканою. А нині там вирує життя.
Тому соціальні ініціативи Президента ми активно впровадимо в життя, спрямовуючи роботу сільської ради та виконавчого комітету, депутатського корпусу на те, щоб зробити для людей якомога більше добрих справ. Адже люди мають сьогодні вірити владі, а для того, щоб цю віру зміцнити, потрібно створити належні умови для їх проживання. Я вважаю, що влада завжди до людей повернута обличчям – просто потрібно не сидіти, склавши руки, а діяти. Кількість населення в нас інтенсивно зростає, і це змушує мене бути завжди в тонусі, думати про забезпечення кожного комфортними умовами проживання».
І невпинна робота в цьому напрямку в Личанці триває. На разі триває реконструкція медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини і виконавчий комітет активно працює над залученням інвесторів для побудови соціального житла для медперсоналу, а, коли з’явиться нова школа – і для педагогів.
Оскільки невдовзі Личанка налічуватиме до 1 000 дворів, про що свідчить і затверджений у березні 2012 року генеральний план розвитку села, в найближчій перспективі – розпочати будівництво школи. Адже старе приміщення, де та була ще 5 років тому, не мало ні внутрішніх туалетів, ні водопостачання, ні спортзали – і батьки поступово перевели своїх дітей до Шпитьківської школи. Тому питання побудови власної школи – номер «один» на порядку денному, бо школярів село має аж 127. Усі підготовчі роботи вже проведено – залишилося знайти інвестора.
Личанську ЗОШ закрили, провели повну реконструкцію приміщення й розташували там дві групи дитячого садочку, який нині відвідує 52 вихованця. Адже в селі навіть для нього не було придатного приміщення.
На виконання соціальної ініціативи Президента «Кожній дитині - родину» та за підтримки губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка, керівництва районної влади та районної організації Партії регіонів, у Личанці цього року з’явилося два будинки сімейного типу. І це дало додатковий поштовх для розвитку села: стимулювало громаду до самодисципліни та забезпечило, хоч поки що й невеликий, ріст населення.
«Спочатку дітки були агресивними, недовірливими, - розповідає Інна Миколаївна. - А зараз настільки сім’єю здружилися, аж серце тішиться – це я вам кажу, як мати. Результат є, і він доводить справедливість ініціативи Президента: діти повинні виховуватися лише в родині.
На виконання також соціальних ініціатив Президента ми сьогодні проводимо роботи щодо відпочинку та оздоровленню дітей шкільного віку: 1 серпня в Алушту, оздоровчий табір «Первоцвіт», із соціальним працівником виїжджає група діток із малозабезпечених сімей, сиріт і напівсиріт, дітей-інвалідів.
Активно працюємо і в напрямку розвитку малого та середнього бізнесу – минулого року зареєстрували трьох приватних підприємців: той хоче взуття ремонтувати, той – дошки пиляти – але це є. І це - наші надходження до сільського бюджету, на які ми дуже розраховуємо. Багато надії покладаємо і на створення сільськогосподарських кооперативів. На сьогодні є зацікавлені люди, тому, хоч один, а в нас такий із часом буде».
Душа ще радіє від того, коли бачиш, що розпайована тут земля не стоїть забур’янена: в основному, її орендують сільгоспвиробники, вирощуючи городину та зернові культури. А ще до всіх загальносільських проектів керівництво Личанки залучає й молодіжну громадську раду, котра часто дає дорослим доволі слушні пропозиції. Саме молодь є, наприклад, ініціатором створення молодіжної газети «Личанка молода», котра скоро з’явиться в світ.
Відремонтовані дороги, налагоджене транспортне перевезення - люди перестали виїздити з села. Навпаки, в Личанці почала оселятися молодь, народжуються діти… Планів, що допомогли б зробити життя тут комфортним для проживання, у Інни Халматової ще досить багато, і всі вони потребують і значних коштів, і часу. Але Інна Миколаївна впевнена: за такої могутньої підтримки їй вдасться виконати обіцяне людям. Адже все це спрямовано на розвиток села, забезпечення потреб його мешканців, виконання зобов’язань перед державою у питанні виховання дітей.
«Що мені допомагає в цьому житті? – На моє запитання Інна Миколаївна просто посміхнулася. – Усвідомлення великої відповідальності перед кожним членом громади. Адже кожне моє діяння має бути спрямоване лише на добро, розвиток, краще майбутнє життя всієї громади. А ще знаю: якщо від зробленого тобою добра людям стає краще, заради цього варто жити.
Люблю щирих, порядних людей і завжди прислухаюсь до їх мудрих порад. Ніколи не вирішую питання одноосібно – в цьому мені допомагає громадська та жіноча ради, ветерани та наші сільські депутати, виконком. Поважаю скептиків – хто, як не вони, завжди тримають у життєвому тонусі. Вважаю, що той, хто сам не «горить», той і інших не «запалює».


«Хочеться, щоб люди з добром пам’ятали мене в серці…»

Вона народилася і виросла в Шпитьках. Здобувши освіту та професійний досвід, повернулась на малу батьківщину. І пройшла тривалий шлях – від рахівника-касира до секретаря Шпитьківської сільради – щоб очолити її у 2003 році. На минулих виборах до місцевих рад більшість мешканців сіл Шпитьки, Горбовичі, Лісне, Мрія ще раз підтвердили свій вибір, і не пошкодували. Адже піклується вона про громаду з великим завзяттям, не покладаючи рук… Знайомтеся: талановитий керівник, активний громадський діяч і просто красива жінка – Шпитьківський сільський голова Надія Грищенко.

За час, що Надія Іванівна обіймає посаду голови, було зроблено багато добрих справ для мешканців громади. Хоча її робота - не з легких і потребує чимало зусиль, пошуку компромісних рішень. І саме тому має потужну підтримку громади.
Та їй це вдається. Заасфальтовано дороги, реконструйовано вуличне освітлення, вартість робіт із якого склала 400 тис. грн., стабільно вивозиться сміття, практично безвідмовно працює каналізація та водопостачання.
На території сільської ради немає жодної не заасфальтованої вулиці, крім нових масивів, де ще триває добудова: там це просто недоцільно класти поки що дорогу, бо її знищать будівельною технікою. Взагалі, немає, мабуть, у селах жодного куточка, куди б не заглянуло її пильне око пересвідчитися, чи все там до ладу. Адже її мета - зробити життя мешканців по-справжньому щасливим і духовно багатим.
Коли в одному з найпроблемніших шпитьківських будинків восени під час дощів почав текти дах і аж до першого поверху не було, мабуть, жодної квартири, яку б не залило, Надія Іванівна не полишила мешканців у біді. Хоч сама не мала чим допомогти - тільки нещодавно було завершено капітальний ремонт даху лікарні, а коштів на подібні додаткові ремонти в сільському бюджеті не були передбачені. Тоді вона звернулася до голови районної організації Партії регіонів Миколи Шкаврона. І кошти на ремонт – 60 тис. грн. – було перераховано у стислі терміни. Їх вистачило не лише на закупівлю матеріалів, витрати на транспорт, а і вартість самих робіт.
Або ось інша ситуація: коли в Лісному сталася досить таки серйозна аварія на водогоні, й 11 житлових багатоповерхівок залишилося без води не на один день. А криниця на все село – лише одна, та й ту мешканці вичерпують аж до дна ледь не щодень. Куди було звертатися в такій екстреній ситуації? Звісно, до районної організації Партії регіонів.
«На сьогодні у нашому районі, - зауважує Надія Іванівна, - зібралася монолітна, дієва команда, до якої можна звернутися в будь-який час дня і ночі – обов’язково вислухають і нададуть посильну допомогу. І, якщо у місцевих і навіть районному бюджетах коштів не вистачає, до всіх справ долучається Києво-Святошинська районна організація Партії регіонів на чолі з Миколою Шкавроном.
Загалом, хочу наголосити: коли вертикаль влади – від Президента України до керівництва на місцях - дієва, то спільними зусиллями можна вирішити всі питання оперативно та якісно. Головне – мати спільний напрямок і вірну стратегію дій».
Її турбує все: збереження історичної, природної та культурної спадщини громади, створення нових робочих місць, розвиток культури та спорту – в першу чергу, серед молоді. І за нею тягнуться люди, на неї рівняється молодь. Її активна позиція сільського голови стимулює розвиток сільськогосподарських особистих селянських господарств, малого та середнього бізнесу, залучення інвестиційних надходжень для розвитку територій сіл.
Потреби амбулаторії сімейної практики загальної медицини для неї – понад усе. Не лише керівництво сільради, а й депутатський корпус у цих питаннях – одностайні. Вже зроблено ремонт у палатах, туалетах і маніпуляційному кабінеті, капітально відремонтовано покрівлю самої амбулаторії, на що у вигляді субвенції з сільського бюджету районному було перераховано 400 тис. грн., невдовзі планується закінчити капітальний ремонт харчоблоку на кухні, вартість якого - 95 тис. грн.
Так само першочергово й оперативно вирішуються й проблеми й загальноосвітньої школи: на 40 % замінили вікна на металопластикові, закупили нові парти, зробили ремонт у спортивній залі, капітальний ремонт – у актовій залі, їдальні, куди ще й закупили нове технологічне обладнання.
Пишається Надія Іванівна і сільським будинком культури: «Коли я приймала цю споруду, там не було ні вікон, ні дверей, а в спортивній залі в прямому сенсі цього слова росли дерева. Більші, ніж я. Облаштували ми його гарно, залишилося лише привести до ладу ззовні. Там працює чимала кількість гуртків, різноманітних секцій, всі свята також проходять саме тут. Багато уваги ми також приділяємо нашим дітям. У нас є дві дитячі футбольні команди, закуповуємо їм спортивний одяг, інвентар, проплачуємо поїздки на всі змагання, в яких вони беруть участь. Як результат – минулого року наша дитяча футбольна команда зайняла на районних змаганнях І місце, що було дуже приємно. Звичайно, є й доросла футбольна команда, яку ми підтримуємо, адже людина, котра займається спортом – і це я добре знаю – не стане ні пити, ні курити, ні вживати наркотики».
Ще на балансі Шпитьківської сільради є два дитсадки, їх також Надії Іванівні вдається утримувати у взірцевому стані.
«На днях ми, нарешті, затвердили генеральний план розвитку наших сіл, - зазначає Надія Грищенко. - Хоча розпочали працювати над ним іще у 2006 році. Новим генеральним планом передбачено будівництво чималої кількості будівель соціального призначення, дитячих садків, шкіл, стадіонів, а також зон відпочинку. Відповідно, передбачили й площі для розвитку комерційних і промислових структур, готельних комплексів. Адже на сьогодні Президентом України Віктором Януковичем, Партією регіонів, поставлено першочергові завдання, котрі ми, представники влади на місцях, повинні виконати. І серед них чи не найважливіше – розбудова села, створення нових робочих місць, залучення молоді на село.
Звісно, для мене, як сільського голови, також важливим є аби наша сільська молодь залишалася жити й працювати тут, розбудовувала разом зі своїми батьками власні села. Щоб кожен міг саме прийти на роботу, а не приїхати – це для людини має дуже велике значення.
У нас багато проблем, які потрібно вирішити, але ми робимо все потроху: як у власному домі ремонт – поступово. Відразу ж усе до ладу не приведеш: і час потрібен, і кошти. Ми теж намагаємося не опускати руки і те, що в змозі зробити самі, робимо. Адже розуміємо: район великий, і облаштування потрібно робити скрізь.
Життя в селі вирує, і не просто не маю такого права – збавляти темп. Щоденно намагаюсь вирішувати проблеми громади, бо, хоч і не мало вже зроблено, та все ж хочеться зробити більше, аби залишити по собі добру пам’ять у серцях людей. І думаю, ще багато добрих справ для громади мені ще вдасться зробити. Адже я – не сама. Мені приємно працювати з владою, яка розуміє наші проблеми і допомагає їх вирішувати. А коли поруч із тобою однодумці, котрі прагнуть того ж, що і ти – працюєш впевненіше».


«Лише в тісній співпраці громад і рад можна розбудувати наші села»

Петрушки – прекрасне, мальовниче село, де проживає близько 2,5 тисячі населення, хоча з них зареєстровано небагато – близько 1 тисячі. І головна проблема, як вважає сільський голова Любов Никодюк, полягає саме в тому, що розбудовувати інфраструктуру села активно розпочали лише останні три роки.

Тому й вважає Любов Павлівна найголовнішим своїм завданням зробити все максимально можливе, аби молодь прагла залишатися тут, у рідному селі. І, ставши сільським головою, розпочала з… реконструкції приміщення сільського клубу: «Так, у селі нині немає ні власного садочку, ні школи, але, як на мене, для громади найважливішим було мати місце, де могли б зібратися разом усі – і люди похилого та середнього віку, і діти. Реконструкцію залишилося провести ззовні – сама зала клубу вже працює ще з минулого року. І саме тут, мов у великій родині, діють найрізноманітніші гуртки для дітей, дискотека – для молоді, і вся громада збирається тут на свята.
Звісно, самотужки облаштувати таку красу нам було б не під силу, і ми звернулися до голови районної організації Партії регіонів Миколи Шкаврона по допомогу. На виділені кошти закупили понад 100 новеньких зручних стільців, одяг сцени, штори на вікна, обладнання залу. Робота клубу налагоджена, працює, і наш ансамбль «Петрушаночка», дякуючи підтримці голови Києво-Святошинської райдержадміністрації Володимиру Паку, а також Миколі Шкаврону, їздить на Всеукраїнські конкурси. На останньому з них – в Алушті – серед 32 вокальних колективів наш ансамбль зайняв ІІІ місце. Добудовувати саме ж приміщення плануємо також за підтримки керівництва райдержадміністрації».
Саме сільський клуб відкриє й експозицію історії села, експонати для якої вже зайняли, мабуть, третину кабінету сільського голови: тут і рукоділля, і авторські роботи як дітей, так і дорослих, і речі ужиткового мистецтва сивої давнини… А ще вечорами тут планують відкривати на «кінозал вихідного дня», поновивши показ художніх фільмів.
Той, хто давненько бував у Петрушках, відразу помітить: село й справді змінює своє обличчя. На краще. Дороги місцевого значення відремонтовано всі. За словами Любові Павлівни, на це пішло не багато, не мало, а майже 100 тис. грн. коштів обласного бюджету і майже 74 тис. грн. – з місцевого. Вуличне освітлення також приведено до ладу, на що з обласного бюджету було виділено субвенційних коштів у сумі майже 500 тис. грн. і 27 тис. грн. – місцевого.
«Виконуючи соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича, - продовжує Любов Павлівна, - ми не забуваємо ні наших одиноких людей, ні наших інвалідів, ні дітей війни, чорнобильців, інших. Вчасно та обов’язково реагуємо на кожне звернення і за потреби надаємо матеріальну допомогу. Не можемо власними силами – шукаємо меценатів-благодійників. Так, від районної організації Партії регіонів інваліду-учаснику війни було куплено інвалідну коляску. Наш районний депутат, член районної організації Партії регіонів Юрій Тимченко учаснику війни теж купив інвалідну коляску, також надає і щомісячну допомогу хворій на цукровий діабет дитині. За клопотанням начальника управління соціального захисту населення Сергія Чертка при сприянні губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка нам вдалося влаштувати до Ржищівського спецінтернату інваліда дитинства – чомусь до цього моменту людина навіть пенсії не отримувала по інвалідності… А от дітей-сиріт чи тих, батьки яких позбавлені батьківських прав, у селі немає… взагалі – абсолютно всі виховуються у власних родинах».
Так як село поки що не має власної школи й дитячого садочку, Петрушанська сільська рада допомагає субвенцій ними коштами Шпитьківській школі – на ремонт, закупівлю меблів до класів… Потурбувалися і про перебування діток громади і в пришкільному таборі школи, перерахувавши майже 5 тис. грн. Грошову субвенційну допомогу з сільського бюджету сільрада також надає і Шпитьківській медичній амбулаторії загальної практики сімейної медицини, до якої належить розміщений у Петрушках ФАП.
«Немає різниці, - коментує Любов Никодюк, - що це – сусідня сільрада. На її території навчаються наші дітки, там лікуються наші односельці – разом ми піклуємося про людей наших сіл».
Та не даремно я зазначила, що тут поки що немає школи й дитячого садочку. Невгамовна Любов Павлівна не сидить, склавши руки. Адже побудова дитячих закладів – її мрія, її обіцянка своїм виборцям-землякам, яку вона планує виконати. Затвердженим генеральним планом розвитку села передбачено побудову двох дитячих садочків: на новому житловому масиві – на 90 місць, і майже в центрі села – на 110 місць. Адже село вже нараховує 140 дошкільнят.
Іще мріє про школу на 600 місць. Щоб маленькі петрушани не навчалися в Дмитрівці, Шпитьках чи Києві, а відвідували свою рідну школу. До речі, земля під забудову школи вже приватизована, документацію розроблено – залишилося знайти інвестора.
Турбота про підростаюче покоління в сільського голови – на першому місці. Систематично за кошти сільської ради поновлюється книжковий фонд при сільраді, побудовано чудовий ігровий майданчик для діток, розпочато будівництво стадіону, яке повинно завершитися вже цього року. Тим більше, що село має безліч талановитих дітей, розвиток яких ой як хочеться підтримати саме власними силами! І юні спортсмени, підростаючі науковці, артисти, художники… «Коли ми були на останньому дзвонику в Шпитьках, - зізнається Любов Павлівна, - мені, як справжній мамі, так було приємно за наших діток, яким вручали похвальні грамоти за високі знання і досягнення з різних дисциплін!»
Дбає Любов Никодюк і про духовний розвиток односельців: храм, розміщений у центрі села, розбудовується – нещодавно було завершено побудову дзвіниці, викопано на її території колодязь.
Поступово підходить до завершення і вирішення ще однієї болючої проблеми села – розв’язка по вул. Гагаріна, де немає тротуарів і розминутися не мають змоги не лише машини, а й машина з пішоходом. І вулиця ця знаходиться прямо в центрі села. Дітися перехожим немає куди – понад дорогою звисає крутий схил… Ще восени минулого року, під час зустрічі з громадою керівництвом району було обіцяно допомогти вирішити дану проблему. Влада слова дотримала: вже за кошти сільської ради розроблено проектно-кошторисну документацію на розширення дороги та облаштування підпірної стіни для схилу, що проходить наразі експертизу. «Коли процедура буде завершена, - розповідає Любов Никодюк, - райдержадміністрація пообіцяла нас підтримати, виділивши на побудову підпірної стіни майже 500 тис. грн. Головне – що ми всі разом, гуртом, працюємо для того, щоб кожному мешканцю наших сіл жилося комфортно».

Наталка КУЦАК,
спеціально для «Правозахисту»,
фото автора




Назад