08.07.2013
«Ой, там, на Купала, купала на Івана…»
«Ой, там, на Купала, купала на Івана…» Саме там, в Чабанах, біля озера, 6 липня віншували найчарівніше свято літнього циклу – Івана Купала, що проходило під патронатом голови РДА Володимира Пака та за підтримки селищного голови Анатолія Загорулька. Організувала ж його та втілила в життя директор районного будинку культури с. Новосілки Світлана Ляшук.

Здавна Купайло було загальнонародним святом, де кожен – від малого до старого, від багатого до бідного – веселився від душі. Цю традицію в Чабанах зберегли і донині. Майже все селище цього дня зібралося, щоб поспілкуватися, разом порадіти, відпочити і гуртом заспівати, потанцювати й повеселитися.
Кожного, хто завітав на свято того вечора, першою зустрічала обрядова лялька-Купайло: в традиційних шароварах, вишитій сорочці та солом’яному брилі, ніби зазиваючи всіх поспівати, розважитися та відпочити душею.
Непомітно берег ставу перетворився на імпровізовану сцену, на якій протягом декількох годин відбувалося справжнє дійство. Допоки дорослі насолоджувалися співом ансамблю «Барви» (Петропавлівська Борщагівка), народного ансамблю «Дивоцвіт» (Новосілки), дуету Наталі Титарчук та Ірини Калинчук із Мощуна, солісток районного будинку культури Надії Гопчак і Наталі Дячок, солісток клубу с. Лісники Катерини Мандзюк, Юлії Карнаух, Ольги Білашевич, а також співачок Аліни Левківської та Алли Байрамової з Дмитрівки, поруч бавилися діти. І душа сама просилася співати – не даремно ж кажуть, що без пісні нічого не освятиться. Вона об’єднує, робить душі чистішими, добрішими, світлішими. І на серці відразу теплішає, а світ навколо преображається - здається, що він стає особливим, зачарованим… Мабуть, ще й цьому наші пращури вірили: саме цього дня небеса розкриваються і Божа благодать спускається на землю.
Та й місце для святкування обрали справді казкове – це починаєш розуміти, коли сонце схиляється до заходу: все змінюється навколо і здається, що в повітрі витає дух неповторної чарівності та несподіванки: що ж далі?..
Поки співалося, дівчата плели вінки та прикрашали кольоровими стрічками Марену – символ смутку та недолі, щоб задобрити лиху долю та потопити її потім у глибоких водах озера. Вихованці дитячого фольклорного ансамблю «Веселі дзвіночки» районного будинку культури разом із іншими дітьми та ведучою свята Альоною Шовкун грали у дитячі літні народні забави та водили хороводи.
Забави знайшлись і для дорослих: від визначення найкрасивішої дівчини та найсильнішого хлопця до найвитривалішого бійця, якого визначили під час бою мішками, напханими тирсою.
Конкурсно-ігрова програма закінчилася справжнім сюрпризом: цілком несподівано на свято Купала в Чабани завітав… «сам метр української естради Михайло Поплавський», якого досить вдало під фонограму пісні «Сало» спародіював один із місцевих мешканців.
Ігри-іграми, та яка доля чекає на дівчину? Це визначить спущений на воду віночок - до якого берега він допливе, звідти і треба чекати коханого. А якщо він потоне чи повернеться, то в цьому році на кохання чекати не слід. Надійніше – спустити його із човна, як намагалися визначити долю чабанівські дівчата.
Завершилися стародавні обрядодії очищенням вогнем: надвечір запалало багаття, сипонувши в небо мільйонами іскр, освітивши благодатним вогнем присутніх, ніби очищаючи їхні душі від повсякденних турбот…
«Ми завжди проводимо свята у народних традиціях, - розповідає Анатолій Загорулько. - Вони зберігаються, бо живуть у серці кожного з нас. Людям це подобається, їм це приємно – все українське сприймається дуже добре. Воно у наших людей у крові. Ми ж, як представники влади, можемо лише підтримувати все це. З дитинства ще пам’ятаю: завжди святкували це свято, і настільки приємні лишилися спогади на все життя… Незвичне та дуже-дуже веселе. І, до речі, як це не дивно звучить, перевіряв: багато купальських прикмет все ж таки збувається…»

Олексій ШАБУНІН,
фото автора

Назад