06.02.2013
ВОГОНЬ ДУШЕВНОЇ МОЛОДОСТІ
ВОГОНЬ ДУШЕВНОЇ МОЛОДОСТІ ВШАНУВАЛИ ВЕТЕРАНА
23 січня виповнилося 95 років почесному мешканцю Боярки Григорію Іллічу Обертасу. З нагоди ювілею у Києво-Святошинській районній організації ветеранів війни, праці і Збройних Сил України влаштували справжнє свято. Друзі, колеги, однодумці, представники влади привітали шановану людину, яка вже тривалий час є символом мужності, цілеспрямованості, порядності та гідним прикладом для наслідування для молоді.
СЕКРЕТИ ДОВГОЛІТТЯ
Григорій Обертас - високий стрункий чоловік зі спокійним поглядом. Розмовляє неспішно, зважуючи кожне слово. Його пам'ять зберігає найдрібніші події минулого, дати, імена тих, хто був поруч у різні періоди життя. Мимоволі виникає питання: як вдається у такому поважному віці залишатись активним і допомагати іншим? Зі слів присутніх зрозуміла, що є у Григорія Ілліча секрети довголіття, досить прості і дієві, якими він радо ділиться. Він зрозумів, що підтримує тіло у формі рух, тому щодня виконує вправи для здоров'я. Також дотримується певних правил у харчуванні, не перевантажує свій організм зайвою їжею, вживає корисні продукти. Доповнює раціон і напоями з різних трав. А для душі - читає вірші і емоційно їх декламує. "Отговорила роща золотая березовым веселым языком, и журавли, печально пролетая, уж не жалеют больше ни о ком…", - лунають з його уст рядки Сергія Єсеніна. Сум за минулим в них поєднується з жагою до життя. Він не звик стояти на місці. Постійно зустрічається з молоддю, проводить уроки мужності, розповідаючи про буремні роки, оповиті війною, про післявоєнні будні. Нині бере активну участь у діяльності районної ветеранської організації. Згадати ювіляру є що.

РОКИ ЗАГАРТУВАННЯ
Народився Григорій Ілліч 1918 року в селі Михайлівка на Кіровоградщині. "З теплом згадую своє дитинство, маму, село, в якому було лише 30 дворів, - говорить він. - Досі пам'ятаю роки НЕПу". Закінчив сільськогосподарський технікум за фахом агронома. 1938 року вступив у Тамбовське артилерійське технічне училище, після закінчення якого отримав військове звання лейтенант. 1941 року у складі 60-ї танкової бригади звільняв м. Тихвін Ленінградської області від німецько-фашистських загарбників. Брав участь у боях під Москвою. 1942-1943 рр. - командир танкової роти середніх танків 60-ї танкової бригади. 6 листопада 1943 року у складі 30-го стрілкового корпусу 60-ї армії 1 Українського фронту був учасником звільнення Києва. Дороги війни вели все далі, загартовуючи тіло й душу. Григорій Обертас брав участь у Корсунь-Шевченківській операції, інших бойових діях, звільняв міста та села Румунії, Польщі, Чехословаччини.  
1964 року вийшов у відставку. За мужність та героїзм, проявлені у роки війни, полковник у відставці Григорій Обертас нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1 та 2 ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, орденом Б. Хмельницького та 25-ма відомчими та ювілейними медалями.
Люблять і шанують Григорія Ілліча у Києво-Святошинському районі. Тому з нагоди 95-річчя привітати ювіляра прийшло чимало відомих людей: міський голова Боярки Тарас Добрівський, заступник міського голови Валерій Дубовецький, голова Києво-Святошинської районної організації ветеранів війни, праці і Збройних сил України Анатолій Пастовенський, голова ветеранської організації Київської області Микола Томашов, голова Боярської міської організації ветеранів війни, праці і Збройних Сил України Лідія Хоменко, заступник голови Боярської міської ветеранської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій Михайло Дідовець. Багато добрих слів пролунало на честь ювіляра, які об'єднувало загальне побажання: "Нехай ніколи не згасає вогонь душевної молодості". Отримав цього дня Григорій Обертас цінні подарунки, грошові винагороди, грамоти та подяки.
А наступного дня героя війни привітав, вручив подяку та цінний подарунок заступник голови райдержадміністрації Анатолій Іскоростенський.
Зворушений такою увагою, приклавши руку до серця, він мовив скромно: "Я не шукаю слави, вона мені не потрібна. Солдат є солдат". І в цих словах вся його суть, суть Людини з великої літери: жити гідно, служити ближнім, передавати досвід молодим і дарувати тепло свого серця, не піклуючись про земні блага.  

Людмила БЕЗВЕРХНЯ,
фото Анатолія КУХАРСЬКОГО

Назад