23.01.2013
Голос, який змушує і плакати, й радіти водночас…
Голос, який змушує і плакати, й радіти водночас… Більшість сучасних, «попсових» пісень легко сприймається, та, на жаль, в душі та пам’яті не залишають жодного сліду. На відміну від творів, що є в репертуарі Олександра Василенка – мов спів солов’я чи легкий подих вітру, як тихий шепіт діброви... Від його пісень народжується світло на душі, що тихенько пере народжується в легкий чистий пломінь віри в добро, з яким ти зустрічаєш завтрашній день.

Той, хто хоч раз почує його чарівний голос, вже ніколи не залишиться до нього байдужим. Голос, який просто не можна сплутати з іншим – настільки він неповторний. Як і забути. Тому для багатьох людей старшого покоління виступ Олександра Василенка – справжнє велике свято. Саме для них, хто цінує справжнє, чисте, і співає «золотий» голос України.
Він ріс сором’язливим і навіть не міг уявити, як вийде на сцену і співатиме. І хоча глибоко в душі про це мріяв, не вірив, що це колись станеться. Наспівував лише наодинці, щоб не чула навіть мама. Закінчив школу, працював слюсарем на «Заводі реле і автоматики». Потім - служба в армії. І аж на третьому курсі в Ленінградському інституті водного транспорту ризикнув, бо відчув – далі без співу не зможе. І вирішив вступати в консерваторію. Проте йому винесли вирок: «Нецікавий голос, звичайний тембр і марна праця їх розвивати!».
І все ж мрія не давала спокою. Здійснилася вона, коли Олександр зустрів заслуженого артиста України Олександра Голобородька у вокальній студії заводу «Більшовик». Він повірив у хлопця, і це дало результат – наступного року той стає студентом Київської державної консерваторії по класу вокалу.
А потім…
Потім було навчання під керівництвом досвідчених педагогів, перші перемоги на фестивалях і конкурсах, гран-прі міжнародного фестивалю «Світ музики» в Італії, де Олександра Василенка за неповторний тембр було нагороджено дипломом «Володар голосу унікальної краси».
За його плечима - вокальний ансамбль «Радянська пісня» (пізніше реорганізований в «Екстра-Фактор») при Київській державній філармонії, Київський дитячий музичний театр, вокально-інструментальний ансамбль «Настрій» і Державний духовий оркестр. З 1994 р. – соліст Національного камерного ансамблю «Київська камерата».
За значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий і культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність отримав почесне звання «Народний артист України». Лауреат премій «Осіннє золото» ім. Д. Луценка та С. Гулака-Артемовського. Соліст-вокаліст Національного ансамблю солістів «Київська камерата».
Нині в його репертуарі – понад тисяча творів багатьма мовами світу: композиторів-класиків, оперні арії, сучасні пісні та шлягери минулих років. Виступає з симфонічними, народними, духовими оркестрами та естрадними колективами в різних куточках планети: Іспанії, Італії, Ізраїлі, Болгарії, Франції, США… А від Папи римського Івана-Павла ІІ свого часу отримав Боже благословення на служіння українському народу.
Українського співака запрошували співати в італійській опері, але він непохитний у своїх переконаннях: співати має насамперед для людей, серед яких народився. Він безмежно любить Україну, і мріє, щоби вона, нарешті, стала щасливою, багатою, шанованою в усьому світі.
Коли Олександра Василенка запитують, що робить його щасливим, він відповідає: «Люди. Коли бачу, як з їхніх облич під час концертів зникає втома, як очі починають сяяти щастям, щасливим почуваюся сам».

Тож саме цих людей – щирих душею, котрі обожнюють чисту, мов джерело, українську пісню, й запрошує на сольний концерт, який відбудеться 13 лютого, напередодні Дня закоханих у Київському міському будинку вчителя (вул. Володимирська, 57), народний артист України, володар титулу «Голос унікальної краси» Олександр Василенко. В супроводі Національного ансамблю солістів «Київська камерата» цього дня звучатимуть старовинні романси і, звісно ж, пісні про кохання. Оксамитовий бас-баритон Олександра Василенка і  віртуозна гра «Київської камерати», зливаючись воєдино, творитимуть справжнє пісенне диво, зіткане з любові до нас, слухачів.

Наталка КУЦАК,
фото з архіву О. Василенка


Назад