22.01.2013
У Вишневому попередили катастрофу
За святами та буденними справами ми досить часто не помічаємо, скільки праці та зусиль вкладають працівники комунальних служб, аби наше з вами життя було затишнішим і комфортнішим.

Ось і в переддень різдвяних свят, 6 січня, 40-тисячне місто навіть не помітило, що на каналізаційному колекторі по вул. Київська, 2, на 8-метровій глибині, стався доволі серйозний порив залізобетонної труби – настільки оперативно спрацювали аварійні служби КП «Вишнівськводоканал». У той час, коли городяни закінчували останні приготування – купали діток, куховарили, ті мужньо боролися зі… стоками.
Перевірити, як просуваються роботи, 11 січня сюди прибули члени виїзної комісії на чолі з заступником голови райдержадміністрації з комунальних питань Миколою Ляшенком: начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільної оборони райдержадміністрації Валентин Шульга, директор КП «Вишнівськводоканал» Павло Дрозд, заступник Вишнівського міського голови Віктор Грабовський та ін.
Ситуацію коментує директор підприємства Павло Дрозд:
«Коли стався порив, земля почала «просідати» в трубу і вже звідти течією потрапила в насоси. Якби не оперативність аварійної бригади, робітники якої прочистили насоси та організували перекачку стоків до сусіднього каналізаційного колодязя в обхід пошкодженої ділянки на поверхні, ми змушені були б на свята відключити від водозабезпечення та водовідведення не лише всю промислову частину та приватний сектор міста, а й Петрівське, частину Софіївської Борщагівки, квартал вулиць між Жовтневою та Лесі Українки. І північна, і південна частини Вишневого сходяться саме до цієї центральної каналізаційної насосної станції. Якби ми не впоралися, це точно була б катастрофа».
За словами Павла Павловича, ця ділянка самопливного каналізаційного колектора була прокладена ще у 1969 році – тоді тут було голе поле. Якби подібний порив стався в ті часи, питань із ремонтом не виникало б: прорили траншею шириною в необхідних 24 м і глибиною до 9 м, та й замінили пошкоджений 47-метровий профіль залізобетонної труби. Адже, якщо вже звід цієї труби провалився, та своє відпрацювала стовідсотково. Латати безперспективно – прорве поруч. Нині ж є лише два варіанта: проводити дороговартісне горизонтальне буріння або ж санацію – як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, цей метод узагалі найефективніший. Ця залізобетонна труба мала у діаметрі 800 мм. Щоб ліквідувати аварію, внутрішньо планується затягти поліетиленову трубу діаметром 600 мм – сила тертя в ній буде меншою, тому на пропускну спроможність стоків це аж ніяк не вплине. Навпаки, вона не лише виконуватиме таку ж функцію, що і її «попередниця», а й буде надійнішою.
Ремонтні роботи тривають уже третій тиждень, а містяни навіть не здогадуються, наскільки складною є боротьба за їхній комфорт. На сьогодні місту і технікою, і людьми активно допомагає ТОВ «Сокіл» (колишнє ремонтне управління ВАТ «Київметробуд»).
«Наша бригада з семи чоловік, - коментує начальник виробничого відділу ТОВ «Сокіл», - працює в дві зміни по 12 годин. Відкидають землю вручну, а вже кран піднімає її назовні. Інакше просто не можна – глибина чимала, а більший котлован робити не можна – поруч пролягає газова труба середнього тиску діаметром 300 мм та знаходиться опора лінії електропередач 35 кВт. Звісно, працювати нелегко. Спочатку вдарили міцні морози, потім розпочалася відлига, далі настали свята - каналізаційна мережа переповнилася, що спричинило додатковий витік стоків у вже викопаний тимчасовий шурф – практично все мусили розпочинати заново. Непросто було в сильні морози і вбити в мерзлу землю 12-метрові швелера, укріпляючи від зсуву ґрунти».
«Тим більше непросто, - додає Павло Дрозд, - добратися до труби, коли все навколо залито нечистотами. А ще ж потрібно все закріпити в таких умовах… Люди святкують вдома, біля ялинки, за столом, а у нас – своє святкування…
На моїй пам’яті це вже друга така аварія на даній ділянці. Так що заміну цієї ділянки труби 800-того колектору робити необхідно обов’язково. А починається вона з вул. Промислової і закінчується на КНС-1.
На сьогодні ми вже спустилися до рівня, коли видно звід її залишків. Сподіваємося, що за тиждень – два вже завершимо роботи з ліквідації даної аварії. Не секрет, що комунальні підприємства завжди були збитковими та потребували бюджетної підтримки. Метр такої труби коштує понад 1 тис. грн. Труби є різної якості, але якщо вже міняти, то лише на якісне. І протяжністю – максимально на скільки можливо, щоб у подальшому уникнути подібних форс-мажорних обставин.
Поки що вкладаємо власні кошти підприємства, але їх не вистачить на завершення всіх необхідних робіт - для цього потрібні немалі кошти, яких підприємство не має, місцевий бюджет також, на жаль, не в змозі їх осилити. Тому ми звернулися по фінансову допомогу і до керівництва району, і області. Маємо велику надію на те, що ці кошти будуть виділені у необхідному для завершення робіт об’ємі, і ніяких катастроф більше не буде.
Стан колекторної системи в місті різний: десь - у кращому стані, десь – не дуже, але все це потребує капітального ремонту. Загалом, система зношена на 50 %. Це означає, що десь є шматок нової труби, а десь – старої, термін експлуатації якої закінчився ще 20 років тому. Щоб замінити все, потрібні дуже великі кошти – з урахуванням проектів, кошторисів, вартості робіт, матеріалів тощо – сотні мільйонів».
Спостерігаючи за роботою бригади на дні самого тимчасового шурфу, дивуєшся витримці цих людей. І їхній відданості своїй справі та професії: що змушує їх порпатися там, внизу, заради нашого з вами спокійного та комфортного життя в теплих, затишних домівках? І паралельно, мимохідь, майнула думка: якби всі справно платили за отримані від комунальників послуги, може, й вистачало б у них коштів на профілактичні роботи з попередження от таких ситуацій? Адже, краще не допустити їх, ніж, як кажуть у народі, «наздоганяти вчорашній день»…

Наталка КУЦАК,
фото автора

Назад