06.12.2012
Секрет успіху – у взаєморозумінні влади та громади
Секрет успіху – у взаєморозумінні влади та громади Є люди, котрі все життя, не шкодуючи сил та власного часу, працюють на благо громади. При цьому ніколи не скаржаться на труднощі і не виставляють напоказ свої успіхи. Одним з них є Дмитрівський сільський голова Тарас Дідич.

Тарас Тарасович на посаді сільського голови вже п’яту каденцію. Тому перше, що мене цікавило - які якості – і людські, й організаторські – повинна мати людина, щоб заслужити від громади таку повагу та довіру?

- Моя відповідь здасться банальною, але людяність і співчуття, розуміння проблем людей, одночасно – відповідальність за прийняті рішення, сумлінне виконання обов’язків – риси, які й повинні визначати керівника. Це саме те, що допомагає налагодити взаєморозуміння між громадою та владою на місцях. «Виплисти» на барвистих обіцянках можна лише раз. Далі люди вже оцінюватимуть твої дії. І врахують те, що тобі вдалося для них зробити.

- Нині популярними є твердження, що громада інертна і мало довіряє владі. Як сільський голова може «розворушити» громаду? Адже, поки громада не озвучить проблему, влада не зможе допомогти її вирішити.
- Люди прекрасно орієнтуються, які функції та повноваження, закріплені та зумовлені Конституцією, має кожна з гілок влади у нашій державі. Якщо подивитися статистику явки людей на виборах, то явка саме на місцевих завжди значно вища. Причина одна – люди прекрасно розуміють, що «на гору» вони потраплять не так скоро, як би їм того хотілося, а саме влада на місцях і вирішує більшість питань. Крім того, саме місцеві органи самоврядування представляють їх інтереси у вищих ешелонах влади.
А от на громаду своєї сільської ради поскаржитися не можу - вона у нас дуже активна. Люди наполегливо озвучують найболючіші питання, які на сьогодні в міру сил і можливостей ми вирішуємо. Саме тому нам вдалося забезпечити гідний рівень комфортності життя громади: нормально функціонують дитячий садок і школа, медамбулаторія, ФАП, будинок культури, майже 200 діточок сьогодні займаються в гуртках у будинку культури, що дуже приємно; активно розвиваються і спорт, і художня самодіяльність. Якщо раніше ми більше «латали дірки», то сьогодні маємо можливість підходити більш предметно і фундаментально до вирішення інших питань: приділяємо увагу до стану тих багатоповерхівок, на які понад 20 років ніхто не звертав уваги, відремонтували два гуртожитки 80-х років, покращуємо умови проживання в них, щоб ті відповідали вимогам сьогодення.

- Це не дивлячись на те, що зараз, кажуть, криза…
- Криза є кризою, але все залежить від того, хто який шлях розвитку громади для себе обрав, чи правильно розставив акценти. Адже найголовніше питання – за які кошти розвиватиметься територіальна громада. Сьогодні ми пожинаємо плоди рішень, прийнятих 5 - 10 років тому: наприклад, що всі вільні території потрібно віддати під будівництво житла, котеджів. А хто сплачуватиме податки, щоб це житло утримувати, тоді ніхто, практично, не думав.
Більша частина території Дмитрівки – землі державної власності і просто так ними розпоряджатися сільська рада не може. Саме через це у нас і не було розпаювання землі, хоч люди на ній пропрацювали не один десяток років. Можливо, це і привчило раціональніше використовувати те, що є. Свого часу на нашій території розмістилися лікувально-реабілітаційний центр, фірма «Віннер-Україна», завод «Інтеркабель», кібер-клініка Спіженка, підприємство «Чиста вода», готельно-ресторанний комплекс «Два бобри», фірма «Жовтень»… Цього року з’явилися нові - готельно-ресторанний комплекс «Царград» тощо. Всі вони були запроектовані та збудовані з «нуля», що дає можливість поповнити місцевий бюджет. А це – кошти, за які ми можемо сьогодні вирішувати нагальні питання громади.

- А як вдалося налагодити співпрацю з керівниками підприємств?
- Раніше ж наша сільська рада була дотаційною більш аніж на 60 %. Тому ми з керівниками підприємств завжди намагалися віднайти компромісні рішення, щоб і громаді також була від їхньої діяльності користь: хороша заробітна плата для людей і нові робочі місця, стабільні умови роботи… І коли набралася певна критична маса, коли наш бюджет отримав нормальні кошти у вигляді податків, ми побачили: це вигідніше, ніж просто продати землю, і хай хазяйнують. Коли підприємство має нормальні умови для роботи, активно розвивається, то навіть за умов повного виконання договірних умов воно продовжуватиме допомагати розвиватися громаді.
Тому мені дуже приємно, що ми маємо спільну мову з усіма підприємствами на нашій території – вони часто нам допомагають то технікою, то послугами. Нині складніше співпрацювати через закон про корупцію, адже він обмежує можливості надання такої допомоги, та, сподіваюсь, це питання буде врегульовано на рівні держави. Адже одна справа, коли йдеться про допомогу органам влади, інша – громаді, зокрема, дітям.

- Яку пораду дасте сільським головам, які ще лише знаходяться у пошуку розвитку своєї громади?
- Спільного рецепту для всіх ніколи не було й не буде – у кожного свої особливості і свій шлях. Головне – мати взаєморозуміння між громадою, сільським головою та депутатським корпусом. Вирішення важливих проблем на користь громади повинно згуртовувати. Лише за таких умов можна їх плідно вирішити. Саме у взаєморозумінні та взаємопідтримці і є секрет успіху. І дослухатися до людей потрібно завжди, не лише в прийомні дні. Між владою та громадою не повинно бути бар’єру. Якщо люди знають, що можуть до тебе прийти в будь-який день і час, щоб вирішити свої проблеми, це якраз і важливо. А з підприємцями головне – знайти взаємопорозуміння та компроміс, не забуваючи при цьому про громаду.

- Мабуть саме тому Ваша робота і є такою успішною…
- Майже все, що планували, ми цього року виконали. Цього тільки року на території сільської ради створено близько 70 нових робочих місць – для наших потреб це нормальна тенденція розвитку. Заасфальтували дві вулиці, ввели у Милій в експлуатацію сільський клуб, зробили капітальний ремонт двох груп, пральні, медичного блоку, спортзалу в дитячому садочку. Народжуваність у нас збільшується: від початку дитсадок мав 5 груп, нині – сім, наступного року плануємо відкрити ще одну. Це радує – є діти, отже, є молодь і є у нас майбутнє. Приємно, коли приходиш і бачиш, які вони веселі та життєрадісні, енергійні та дотепні. Он і колядуватимуть скоро на Новий рік. А до них на свято прийде Дід Мороз, як і завжди, не з порожніми руками.

- Що робиться для залучення молодих спеціалістів, у першу чергу, соціальної сфери – медиків, вчителів, вихователів?
- У першу чергу, намагаємося забезпечити житлом – молодій сім’ї лікарів надали квартиру і наша медамбулаторія отримала молодого, перспективного сімейного лікаря та лікаря-терапевта. Ми підтримуємо і старше покоління - цього року виділили однокімнатну квартиру педагогу, яка не один десяток років пропрацювала у школі. Це – вдячність від громади і від влади за її невтомну працю. Постійно піднімаємо клопотання перед райдержадміністрацією, щоб нашим людям виділяли земельні ділянки для особистого селянського господарства, садівництва та городництва. Більшість працівників соцсфери вже отримали державні акти на земельні ділянки під індивідуальне будівництво.

- Під час виїзної зустрічі голови райдержадміністрації, яка відбувалася з громадою в Капітанівці, було озвучено дуже багато серйозних проблемних питань. Чи є якісь зрушення у їх вирішенні?
- Ви самі зазначили – ці питання доволі серйозні та не прості. Якщо проблема зняття пломб газових лічильників вирішилася, то вона ж за собою потягла іншу – людям за період, коли вони, виходить, без дозволу ними користувалися, нараховані великі суми, хоч більшість із них сплачували за використаний газ. Тепер потрібно вирішувати цю проблему. Питання маршрутного сполучення, на жаль, поки що так і залишається проблемним – і то лише через те, що воно не в компетенції райдержадміністрації. Якби це залежало лише від них, усе вже було б у порядку. Єдине, що добре – маршрутки почали ходити частіше.

- До 2014 року планується повністю завершити реформування медицини. На скільки відомо, райдержадміністрація підтримує позицію сільських голів у тому, що бажано таки залишити систему медицини в нашому районі такою, як вона нині є.
- У таких специфічних районах, як наш, можна пошукати й інші варіанти виходу з цієї ситуації. Й інститут надання первинної медичної допомоги у дільничних лікарнях краще зберегти. Поясню чому. Якщо подивитися на генеральні плани розвитку населених пунктів району, вони з часом збільшаться у два, подекуди – три рази за рахунок зростання чисельності населення. Тому нищити те, що вже є для того, щоб через 5 – 10 років знову будувати – недоцільно. Тим більше, що допоки сільські ради мали змогу утримувати свої дільничні лікарні, кожна з них зробила там капітальний ремонт, придбала обладнання. Ламати завжди легше, але набагато складніше потім його відновити.

- Якби райдержадміністрація запропонувала кожному сільському голові надати свої пропозиції у вирішенні цього питання, щоб Ви запропонували? Не як медик, а як дієва людина, організатор?
- Я розумію, що для районної лікарні, як централізованої медичної установи потрібно, щоб медики були структуровані по вертикалі і могли керуватися з одного центру. Але. Можна було б повернутися до тієї схеми, яку ми мали в освіті, коли персоналом шкіл керувало районо, а приміщення були на балансі сільської ради. Над цим питанням могли б попрацювати юристи і віднайти відповідні шляхи вирішення цих питань уже в існуючому законодавчому полі, виходячи з можливостей самих сільрад. Дотаційні можна було б перевести на баланс району, ті, що можуть утримувати напряму, хай би це й робили. Адже у нас на Україні дотаційних декілька тисяч бюджетів, близько тисячі – дотаційні на 80 %. Ми всі знаходимося в різних умовах розвитку, тому саме індивідуальний виважений підхід до кожного окремого випадку і був би найкращим для бюджетів усіх рівнів.
Вважаю, що потрібно напрацювати колективні пропозиції від нашого району як зворотній зв'язок із вищими ешелонами влади і подати їх до Кабміну, щоб нам, як найбільшому та при столичному району посприяли у збереженні вже існуючої мережі. Тоді ми раціонально зможемо використати те, що вже маємо. І не будемо думати, де лікувати тоді людей.

- Що б ви побажали своїм колегам в переддень Дня місцевого самоврядування?
- У першу чергу - витримки, здоров’я, взаєморозуміння з громадами, успіху та віри в те, що надалі все буде тільки на краще. Просто всьому всій час. Громада все одно змусить працювати і визначитися з правильним напрямком.

- Успіху Вам!

Наталка КУЦАК

Назад