03.12.2012
Право, гарантоване Законом
Право, гарантоване Законом Нині життя потребує від кожного з нас ґрунтовних знань, навичок і вмінь, особливо при працевлаштуванні. Для людей із особливими потребами це питання стоїть набагато гостріше, хоча їм, як і іншим, гарантовано право на працю.

Та необхідна умова для його забезпечення - створення необхідних умов праці, навчання та зайнятості, що досі є по-своєму проблемним. Про це наголошували учасники «круглого столу», організованого Київським обласним центром зайнятості, зібравшись 29 листопада, напередодні Міжнародного дня інвалідів, на базі Києво-Святошинського районного центру зайнятості. Адже саме забезпечення рівних можливостей у вирішенні проблем зайнятості осіб із інвалідністю і стало провідною темою для обговорення.
У ньому взяли участь: директор Київського обласного центру зайнятості Василь Якобінчук, головний спеціаліст відділу організаційного та метод забезпечення обслуговування громадян управління організації надання соцпослуг Державного ЦЗ Світлана Нікітчук, заступник директора Київського ОЦЗ Людмила Сіманчук, представники районних центрів зайнятості. Крім того на засіданні були присутні: директор обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Геннадій Фомічов, секретар регіональної комісії з питань діяльності підприємств і громадських організацій інвалідів Київської області Іван Ніколенко, директор з персоналу ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», інші.
Відкриваючи засідання, Людмила Сіманчук підкреслила, що адаптація інвалідів у суспільстві нині набуває особливого значення, адже їх кількість щороку зростає, як і частка звернень цієї категорії людей до центру зайнятості. Лише за 10 місяців цього року, в порівнянні з попереднім, послугами обласного центру зайнятості скористалися 963 особи проти 110, з яких працевлаштовано 303 інваліди, серед них: шляхом дотацій роботодавцям – 44, започаткували власну справу – 19. Також цього року значно зросла кількість інвалідів, які брали участь в оплачуваних громадських роботах (92 чоловіка проти 82). За цей же період навчання пройшло 102 особи з обмеженнями до праці можливостями за спеціальностями: «облік і аудит», «охоронник», «слюсар із експлуатації та ремонту газового устаткування», «кур’єр», «комп’ютерні мережі та технології», «адміністратор» тощо. На сьогодні вже 100 осіб навчання закінчили, а 87 – працевлаштовано.
Одночасно, робота Київського обласного центру зайнятості та його районних підрозділів у вирішенні питань працевлаштування цієї категорії населення проводиться у двох напрямках: підвищення рівня поінформованості та конкурентоспроможності, а також індивідуальний підхід до кожного з урахуванням фізичного та емоційного стану, особистих якостей, професійного досвіду з одного боку, та вивчення інтересів і можливостей роботодавців, залучення їх до співпраці, створення умов мотивації.
Учасниками також було відзначено, що прийняття нової редакції закону «Про зайнятість населення» допоможе удосконалити механізми працевлаштування на практиці, в першу чергу – тих, хто має фізичні вади.
«Нині відбувається перенесення акцентів, - наголосила Людмила Іванівна, - від питання: «що може й чого не може інвалід», до питання «що ми зробили для того, аби ця людина змогла працювати й отримувати за свою роботу гідну зарплатню». Здійснюється активний пошук найоптимальніших варіантів співпраці з роботодавцями щодо працевлаштування інвалідів, проводиться адаптація робочих можливостей і робочого місця для роботи конкретної людини цієї категорії».
Говорили учасники засідання не лише про досягнення, а й про труднощі. Наприклад, про те, що далеко не всі підприємці добросовісно виконують свій обов’язок. Деякі з них вважають, що краще заплатити пеню, аніж брати на роботу інваліда. Або ж знаходять інший вихід – на цьому під час обговорення наголосила заступник директора Києво-Святошинського ЦЗ Катерина П’ятенко: «Найчастіше підприємства просто намагаються виконати норматив з подання таких вакансій і уникнути передбачених законодавством штрафних санкцій. Наприклад, «Фора», «Фоззі», «Експансія» тощо, які подають нам, що на роботу потрібні касир торгівельного залу, вантажник тощо. Зможе інвалід їх займати, якщо здоровій людині виконувати цю роботу буває доволі складно? Вони ж не подають вакансій секретаря, наприклад, хоча ми їх завжди ставимо до відома, люди яких професій у нас перебувають на обліку». Як результат - майже вдвічі зменшилася кількість вакансій для працевлаштування осіб із фізичними вадами (в цілому по області цей показник складає 1169 проти 2218 минулого року).
Серед інших проблем учасниками «круглого столу» були названі: відсутність можливості праці на дому або ж лише на спеціально створених чи пристосованих робочих місцях, проблема доїзду до роботи (особливо коли інвалід проживає в іншому населеному пункті). Та навіть і наявні вакансії для інвалідів мають значно нижчу заробітну плату, ніж в цілому по регіону, чи та ж соціальна виплата по інвалідності. Через це чимало інвалідів, дізнаючись про заробітну плату, яку пропонує працедавець, відмовляються працевлаштовуватися.
«Із 150 тис. населення, - зазначив під час виступу заступник начальника відділу соціального забезпечення райдержадміністрації Сергій Черток, -  у нашому районі налічується 9 тис. 187 інвалідів. На сьогодні до ЦЗ за 10 місяців цього року звернулося лише 6 осіб для працевлаштування, 5 із них працевлаштовано. 11 підприємств виявили бажання працевлаштувати людей із обмеженими фізичними можливостями. Суть питання полягає в тому, що більшість із них просто боїться. Також великою проблемою є доставка людей до робочого місця».
Крім того, самому працедавцеві не зовсім вигідно тримати на робочому місці замість однієї людини двох – інваліда і його помічника, котрий би постійно допомагав тому виконувати свої обов’язки. Для працедавця надати інваліду робоче місце найчастіше означає полегшити умови праці, а це не завжди можливо. А витрачати кошти на облаштування вже наявного робочого місця також не зовсім вигідно навіть за умов отримання компенсації чи дотації – трапляється так, що через півроку ця людина може передумати і звільнитися. Іншого ж такого інваліда працедавець може і не знайти, це вже не беручи до уваги той факт, що для облаштування робочого місця використовуються підзвітні бюджетні кошти, та й працювати інвалід на цій вакансії повинен, згідно законодавства, не менше 3 років.
На думку присутніх, ситуацію врятувало б відновлення роботи таких організацій, як УТОС і УТОГ, які ще за часів Радянського Союзу були пристосовані та відповідно до потреб інвалідів облаштовані. Але їх на Україні майже не лишилося. В нашій області, наприклад, вони діють на території Білої Церкви, Обухова, Броварів. Та й то лише тому, що, набувши статусу компанії, самостійно забезпечують себе стабільними замовленнями. І свої філії відкривають лише тоді, коли це економічно їм вигідно. Немає замовлення – немає самого підприємства.
Одним із завдань, визначених учасниками «круглого столу», є розширення кола підприємств, установ і організацій області для співпраці, створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності цієї категорії населення, ефективнішої підтримки та стимулювання роботодавців. Тим більше, що з наступного року, як зазначала Людмила Сіманчук, вводяться на законодавчому рівні певні новації, завдяки яким працедавцям буде вигідно працевлаштовувати інвалідів. Серед них – компенсація витрат єдиного внеску протягом 2 років; роботодавець, який забезпечував виплату заробітної плати не менше 3 прожиткових мінімумів для цієї категорії громадян, також матиме право на зменшення розміру єдиного внеску.
Також було вирішено створити постійно діючу робочу групу, яка б спеціально займалася комплексного та різностороннього вирішення саме проблем працевлаштуванні інвалідів. Наприкінці засідання учасники заходу прийняли відповідне колективне рішення.

Наталка КУЦАК,
фото автора

Назад