12.11.2012
Вічна пам'ять – полеглим, шана – живим!
Вічна пам'ять – полеглим, шана – живим! Шістдесят дев’ять років минуло відтоді, як у столиці нашої держави та на Київщині відлунали постріли останнього бою за рідну землю з німецько-фашистськими загарбниками. Але ще сотні їх, молодих і невідомих, спочивають у политій рясно кров’ю землі. Вони віддали найдорожче, що мали – своє життя – аби не пропустити ворога до столиці України, як і тоді, коли гнали геть загарбників із рідної землі. І досі багатостраждальна земля віддає нам, нащадкам, останки своїх захисників. Щоб ми пам’ятали про ті важкі для нашого народу часи…

Віддати останню шану знайденим п’ятдесяти двом героям, передати їх останки за давнім християнським звичаєм, аби їхні душі упокоїлися, нарешті, з миром у вічності, зібралися 10 листопада у Гатному, на території Меморіалу воїнам-визволителям, міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, губернатор Київщини Анатолій Присяжнюк, військовий аташе посольства Російської Федерації в Україні Олександр Кудряшов, перший заступник голови райдержадміністрації Микола Шкаврон, заступник райради В.Костина, голова ГО «Археологічне патріотично-пошукове обєднання «Дніпро-Україна» Тарас Костенчук, заступники голови райдержадміністрації, керівники відділів і підрозділів райдержадміністрації, голови місцевих рад, ветерани та мешканці району, родичі полеглих воїнів, молодь та учні шкіл.
…Перші акорди реквієму… Метроном відбиває у гулкій тиші секунди хвилини мовчання… Квіти й вінки полеглим урочисто покладають члени Почесної варти Міністерства оборони України. Першим до присутніх звертається Юрій Бойко: «Сьогодні ми ховаємо наших радянських солдат і офіцерів, які загинули, захищаючи Київ у 1941 році - у найважчі часи Великої Вітчизняної війни. Вони віддали свої життя, щоб ми сьогодні вільно ходили по нашій землі, розвивались, мали дітей, майбутнє. Вічна їм пам'ять за це. Її ми зобов’язуємося шанувати, доки б’ються наші серця.
Правду кажуть, що війна не закінчиться, доки не похований останній солдат, який загинув у ній. Я особливо хочу подякувати учасникам об’єднання «Дніпро-Україна», які на власному ентузіазмі роблять сьогодні дуже важливу справу для нас усіх, знаходячи і передаючи землі останки наших воїнів. Сьогодні всім присутнім – і нашим дітям, і нашим ветеранам – ми бажаємо щастя, здоров’я і гідного життя в ім’я своєї Батьківщини. Вічна пам'ять героям, вічна їм слава!»
«Час і доля по-різному впливають на життя людей, - наголосив у своєму виступі Анатолій Присяжнюк, - але є доленосні пам’ятні події, що об’єднують нас. Одна з них – Велика Вітчизняна війна. Нині ми відзначаємо 69-ту річницю з дня визволення Києва та області від німецько-фашистських загарбників. 33 місяці Київщина перебувала в полоні. Бої за нашу землю були жорстокими. Тільки у битві за Лютізький плацдарм загинуло біля 200 тисяч наших воїнів. І слава Богу, що нині триває робота по перепохованню. Тільки цього року на Київщині перепоховано більше 1 тисячі солдат. Адже, для матерів, близьких війна продовжується, доки вони не знають, де поховані їхні сини та родичі. Це потрібно і молоді, щоб вона цінувала мир. І нам потрібно зробити все можливе для того, щоб мир на землі був. Я хочу побажати нашим ветеранам, у першу чергу, здоров’я, а ще - подякувати за їхні добрі справи, за те, що ми маємо можливість продовжити справи наших батьків, за мирне небо, за те, що сьогодні вони не плачуться, а разом із нами розбудовують нашу країну. Я хочу подякувати тим, хто допомагає ветеранам, хто пам’ятає, що вони захищали нашу Вітчизну. Так, держава ще багато в чому завинила перед ними. Але мужньо, разом із нами, не дивлячись ні на що, ви нині відстоююте наші ідеали. За це вам наше велике спасибі».
«Ми прекрасно знаємо, скільки горя та нещасть, - додав Олександр Кудряшов, принесла війна нашій землі. Перед нами - люди, які не пошкодували найціннішого, що мали – життя, щоб ми могли спокійно жити, працювати на благо своєї Вітчизни, примножуючи славу тих, хто віддав за неї життя. Велике спасибі тим, хто продовжує цю діяльність – шукає полеглих, щоб вони змогли упокоїтися з миром. Спасибі ветеранам, які ще є з нами і продовжують доносити до нас ті історичні факти, що допомагають нам виховувати молодь у кращих традиціях наших народів. Велике всім Вам спасибі».
«Це - страшні слова про те, що війна не закінчена, - наголосив Тарас Костенчук, - доки не похований останній солдат. Думаючи про тих солдат, які ще лежать на Київщині ще не знайдені, ми усвідомлюємо, що й надалі робитимемо все від нас залежне, щоб якомога більше віднайти і перепоховати цих невинно убієнних душ солдатів. Більшість із них ішли в свій перший і останній бій, навіть не думаючи про те, чи виживуть. Для головне було – здолати ворога, вигнати його з рідної землі. Вічна їм пам'ять!»
Ще Тарас Дмитрович щиро подякував тим, хто вкладає всю душу в підтримку справи пошуковців: міністру Юрію Бойко, губернатору Анатолію Присяжнюку, а також керівництву нашого району, яке сприяє у проведенні пошукових заходів і церемоніях перепоховання.
Ця подія – дуже важлива та водночас зворушлива для громади всієї Київщини. Цього дня останні почесті було віддано 52 останкам бійців Червоної Армії, які, за словами експерта-пошуковця Олександра Василька, було знайдено протягом півроку, в основному, на території Київської (села Гатне, Сичівка, Петрівське, смт Баришівка, м. Березань) та Житомирської (село Старицьке) областей і брали участь в обороні Київщини. Вісім останків було ідентифіковано по солдатським медальйонам, деякі – особистим речам: ложкам, котелкам, фляжкам, що їх на згадку родичам загиблих урочисто передав заступник керівника ГО «Археологічне патріотично-пошукове обєднання «Дніпро-Україна» Сергій Розпашнюк:
червоноармійця Кукуя Абрама Тимофійовича (1906 р. н.) - онуці Єльченко Марині Геннадіївні, мешканки Санкт-Петербургу Російської Федерації;
бійця 109-ої стрілецької дивізії 227-го полку військ НКВС Агапова Василя Михайловича (1918 р. н.) - внучатому племіннику Осіпову Олександру, мешканцю Волинська Саратовської області Російської Федерації;
червоноармійця Кутько Григорія Андрійовича (1911 р. н.) - онуку Кутько Юрію Олексійовичу, мешканцю Одеси;
старшого лейтенанта Голуба Леоніда Гнатовича (1918 р. н.) - племіннику Антипову Леоніду Олександровичу, мешканця Дніпропетровська;
бійця 109-ої стрілецької дивізії 227-го полку військ НКВС Єлісєєва Андрія Микитовича - племіннику Полозову Сергію Ігоревичу, мешканцю ст. Вечірній Кут Дніпропетровської області;
червоноармійця Михальченко Мефодія Афанасійовича (1895 р. н.) - дочці загиблого Трофименко Катерині Федорівні, мешканки села Коротище Львівської області.
на жаль, родичі загиблого червоноармійця Тимофєєва Бориса Миколайовича (1922 р. н.) не змогли завітати на церемонію перепоховання, тому його особисті речі було передано військовому аташе посольства Російської Федерації в Україні Олександру Кудряшову.
За важку та благородну працю відзнакою Президента України, медаллю «За працю та звитягу» цього дня також були нагороджені члени ГО «Археологічне патріотично-пошукове обєднання «Дніпро-Україна»: заступник керівника з археології Геннадій Богданов, заступник керівника з інформатики Дмитро Забоїн, а також командири пошукових груп Віталій Романов, Володимир Ликов, Максим Лічман, заступник командира загону Сергій Коройкошиць. Цінними подарунками були нагороджені: заступник керівника Сергій Запашнюк, а також члени об'єднання: Євген Краснолуцький, Віталій Філоненко, Олександр Василько, Олексій Тимошенко, Максим Кулєшов, Валентин Бондар, Олександр Билинський, Анна Рубанова, Вадим Кунц, Ігор Осетров, Тамара Билинська, Андрій Севастьянов, Володимир Федоренко, Сергій Гайдуков, Ігор Атаманчук, Олександр Власенко, Роман Луценко, Сергій Салюк, Олег Коваленко, Володимир Авраменко, Андрій Яременко, Ігор Нестеров.
У пам'ять про полеглих було проведено урочистий молебен. Останки загиблих героїв оборони Київщини було урочисто поховано під звуки салюту. На їх честь відбувся і поминальний обід. За одним столом, разом із ветеранами, пам'ять полеглих у боях вшанували і міністр Юрій Бойко, губернатор Анатолій Присяжнюк, посадовці району та всі присутні бажаючі.

Наталка КУЦАК,
фото автора

Назад