06.11.2012
До дня української писемності
До дня української писемності Не тільки духовне, загальнодержавне, а й церковне свято – День української писемності та мови – відзначає наш народ 9 листопада. Встановлене Указом президента України в 1997 році, воно щороку відзначається на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже переважна більшість дослідників вважає, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

З цієї нагоди 2 листопада у 9-В класі Вишнівської ЗОШ № 1 відбулися урочисті, організовані спеціалістами І категорії Аллою Стеблюк і Оксаною Томко Центральної районної бібліотеки, з читання творів української класичної літератури та знайомство з Пересопницьким Євангелієм – однією з небагатьох рукописних книг, історія створення якої описана в ній самій. На жаль, не з оригіналом, але і фоторепродукції, котрі з собою принесли працівники бібліотеки, теж багато про що могли засвідчити.
А послухати було про що. Адже цікава, дивна його історія. В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які він через віки зберігає й відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та священною пам'яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких.
За рівнем оформлення його визнано витвором мистецтва. Неймовірної краси малюнки в ньому, виконані на сусальному золоті, вражають довершеністю, своїми яскравими кольорами рослинного орнаменту. Вони мають настільки свіжий вигляд, що розумієш, з яким благоговінням користувалися ним люди протягом 450 років.
Написане воно було на 960 сторінках іще у 1556 – 1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці, а дописане - у Пересопницькому монастирі на Волині (зараз Ровенська область). Із тексту самого Євангелія відомо, що його авторами були два ченці: протопоп Михайло Саноцький і архімандрит Григорій.
Книга феноменальна і з огляду історичної філології та лінгвістики. Так, Іван Франко вважав, що старий переклад Пересопницького Євангелія зроблений на найвищому за всю українську історію рівні. На його живу українську мову свого часу звернув увагу й член Археологічної комісії Тарас Шевченко. Це – перший твір, перекладений із книжної церковнослов'янської на староукраїнську мову: із «языка болъгарского на мову руськую». Автори зробили свій переклад «для лепшего выразумления люду христианского посполитого».
Обкладинку оригіналу рукопису оновлювали не менш аніж тричі. На сторінках є позначки, зроблені різними мовами, які належали до різних епох: українською - зроблений Іваном Мазепою, про передачу Євангелія єпископу Переяславському, а також – латиною. Сама доля Пересопниці, історія її мандрування непроста. Після завершення написання її у 1561 році деякий час Євангеліє зберігалося в місцевому монастирі: 1630 року воно там ще було, про це є відповідний запис. А коли монастир зруйнували, слід книги загубився. І тільки 1701 року, коли Іван Мазепа дарував Пересопницьке Євангеліє Переяславському кафедральному соборові, про що є запис у самому Євангелії, віднайшлося. Згодом цей собор був переміщений у Полтаву, звісно, туди переїхала й Пересопниця. І там вона перебувала аж до війни. І знову її слід утратили. А виявилося, що Євангеліє зберігалося в місцевому краєзнавчому музеї, котрий, до речі, фашисти спалили повністю. І тому певний час вважалося, що старовинний рукопис утрачено назавжди. Однак він опинився в Уфі, куди евакуювали музейні експонати. Коли там відкрили ящик із порцеляною, виявили в ньому і Пересопницьке Євангеліє.
Завгосп музею Маркіян Браїло перед самим приходом німців рятував експонати і, мабуть, знаючи, що музей володіє неоціненним багатством, уклав раритет у ящик із порцеляною. Так він порятував Святе Письмо. З Уфи його й передали до Києво-Печерської лаври. І це не вперше Пересопниця поверталася в рідні пенати.
Ще коли Пересопницьке Євангеліє було в Переяславському кафедральному соборі, міністр наросвіти граф Толстой, будучи проїздом в Україні побачив його і згодом розповів про цінний рукопис прокурору Святійшого Синоду принцу Ольденбурзькому. Він дуже зацікавився Євангелієм і одержав його в подарунок від архієрея Переяславського кафедрального собору. Протягом 8 років Святе Письмо перебувало в Росії, в Санкт-Петербурзі, але коли принц Ольденбурзький помер, його дружина, це Боже провидіння, повернула Пересопницьке Євангеліє в Україну, в Полтаву.
До речі, цікавим є ще й те, що історія створення цього Євангелія перегукується з виникненням української національної вишивки хрестиком чорними й червоними нитками.
Пересопницьке Євангеліє було вперше використано як символ державності під час інавгурації президента України в грудні 1991 року. На ньому присягали на вірність Україні Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Леонід Кравчук і Леонід Кучма уперше присягалися на закритому Пересопницькому Євангелії, Віктор Ющенко – тільки на оправу. А от Віктор Янукович тримав долоню над Святим Письмом. І це правильно, це справді вияв шанобливості до безцінного старовинного рукопису. Приміром, науковці, дослідники працюють із раритетом у спеціальних білих рукавичках, щоб дотиком часом спітнілих рук не зруйнувати письмо, малюнки. Кажуть, долоню над Пересопницьким Євангелієм пронизує тепло!
Цікаво було слухати розповідь. Тим більше, що знати про вікові реліквії свого народу, пам’ятати, оберігати і є однією зі складових виховання патріотизму. Без цього неможливе існування та процвітання нашої держави.

Наталка Куцак


Назад