02.10.2012
Інваліди та потерпілі від ЧАЕС знову подорожують
Інваліди та потерпілі від ЧАЕС знову подорожують 29 вересня 16 членів громадської організації «Дзвони Чорнобиля Києво-Святошинського району» відвідали колись давнє руське місто Бакожин, нині – Буки Київської області. Містечко, де ще збереглися залишки старого городища, маєтку колишнього власника села - Станіслава Абрамовича, занесені до реєстру пам’яток археології національного значення.

На величезній території за кованим ажурним парканом розкинулось казкове містечко – з «середньовічними» замковими вежами серед калинових дерев, фонтаном, ажурними кованими альтанками, дерев’яною українською хатиною серед соняшників, блакитним ангелом з каменем у руках – він виконує бажання, якщо до нього доторкнутись, з античними вакханками, неодмінним венеційським мостиком з грифонами, вченим котом з пушкінської казки. Весь «еклектизм» на погляд суворого критика був би смішним, якби не домінанта маєтку – церковний комплекс.
Тут, над кам’яним каньйоном розкинувся шикарний храмовий комплекс Святого Євгенія з двома ультрасучасними церквами та височезною дзвіницею. Золотими банями сяє новенький православний храм, побудований за всіма правилами українського бароко. Церква святого Євгена тягнеться до неба чіткими лініями башт, тішить погляд вишуканими арками і суворим аж до аскетизму сполученням кольорів – білого і чорного, яке надає споруді урочистості.
Мабуть, архітектор намагався графічно «урівноважити» розкіш церковних бань, а може, навпаки, підкреслити насправді неземну красу храму, який легко розташувався у небі, впевнено увійшовши у блакить золотими хрестами. Лаконізм кольорів доповнюють фрески із зображенням святого Миколая і святої Анни, розташовані на тлі прадавніх візерунків, знайомим усім нам – їх можна зустріти на писанках і вишиванках, на рушниках і кераміці, на різьблених гуцульських тарілках і розписаних сільських віконцях. Думаю, що саме ці святі вибрані не випадково: святий Миколай є найулюбленішим в Україні, а свята Анна, матір Богородиці, є покровителькою жінок родини меценатів, на землях яких розкинувся храмовий комплекс.
Збереглася і пам’ятка архітектури – кам’яний млин, зведений у 1854 році. Водяний млин у Буках - один із найстаріших на Київщині.
До комплексу приїздять на екскурсію діти та дорослі не тільки з прилеглих сіл, а й з усієї України. Погода була на диво гарною та сонячною, тому бажаючих помилуватись було багато. Ми були вражені водоспадами каньйону, дизайном храму та альтанок, що вписались у природний ландшафт.
При вході в парковий комплекс споруджено церкву і каплицю в сучасному стилі, перед якими розташований фонтан, доставлений сюди з Майдану Незалежності з Києва (до речі, це був найбільший фонтан Майдану). Фонтан робочий, включають його з певною періодичністю, так що якщо ви плануєте як мінімум пару годин провести в парку, то точно побачите, як він працює.
У зоопарку ми побачили ведмедів - вегетаріанців, які замість м’яса їдять кашу, та рослинну їжу, лева, кроликів, оленя, та овець. Але здивував страус, що висував свою довгу шию крізь отвори забору і просив їсти у відвідувачів, бо хотів смачної зеленої травички…
Повертались ми з піснями, дуже задоволені подорожжю і сповнені невимовної вдячності голові Києво-Святошинської районної організації Партії регіонів Миколі Шкаврону, який нам надав для екскурсії безкоштовно автобус. Добре, коли на цьому світі є добрі, зі щирим серцем люди, котрі не втомлюються творити добрі діла.

Діана Кузнєцова,
голова громадської організації «Дзвони Чорнобиля Києво-Святошинського району»


Назад