29.09.2012
Про проблеми, щоб їх вирішувати, в першу чергу треба знати від громади
Про проблеми, щоб їх вирішувати, в першу чергу треба знати від громади 25 вересня голову райдержадміністрації Олександра Зайця та першого заступника голови райдержадміністрації Миколу Шкаврона зустрічала Бобриця. Пенсіонери, пайовики, вчителі та лікарі – загалом близько 400 чоловік того дня зібралося в актовій залі місцевої школи на чолі з сільським головою Олександром Корольом, аби і владу почути, і самим поділитися найнаболілішим.

«Чи задоволені роботою сільського голови?» - раніше таке запитання від очільників районної влади знітило б людей: районна влада собі поїде, а голова сільський тут, поруч, і невідомо що тоді буде… Але нині, коли люди почали більше стали довіряти владі через її принциповість, відкритість, все по-іншому.
Так, дехто не задоволений. І саме через те, що іноді діяльність влади на місцях складно зрозуміти через труднощі, з якими вона стикається, «розгрібаючи» в прямому сенсі купи проблем, накопичених її попередниками роками.
Одна з мешканок, котра проживає в Бобриці з 2003 року, вже десять років знаходиться у невизначеній ситуації. Придбала квартиру в будинку барачного типу, намагається провести газ і отримати акт на землю, та досі нічого не може добитися. У сільраді їй відповідають: землею користуватися не може, а газ немає звідки вивести.
Як пояснив сільський голова, будинок цей знаходиться н території школи – там колись були шкільні майстерні. Але в ті роки з житлом було сутужно, приміщення віддали під житловий фонд і дозволили його приватизувати. А ще людям – їх там поживає 5 сімей – обіцяли дати рівноцінні нові квартири. Проблема в тому, що не всі мешканці згодні як на проведення газу, так і на переселення – вони вимагають більшої житлової площі.
Спеціалісти і сільради, і газ контори не раз дивилися, звідки можна провести газ – можливість така є. Проблема не в самому підключенні. Проблема в тому, що жінка не хоче йти на компроміс, а влада не може визначитися з тим, переселятиме її, врешті-решт, у інше помешкання, чи ні. Хоча, згідно генерального плану розвитку села, будівля колишніх шкільних майстерень підлягає знесенню, бо знаходиться в аварійному стані, а на сама територія в 2 га землі планується під соціальну забудову.
Півгодинні дебати закінчилися тим, що Микола Шкаврон резюмував: «До вас приїде спеціаліст із відділу архітектури райдержадміністрації і допоможе розібратися.»
Також село потребує хоча б аптечного кіоску. За розпорядженням голови райдержадміністрації Олександра Зайця, якщо є пристосоване приміщення – у даному випадку це ФАП – аптечний кіоск буде. Там будуть реалізовуватися ліки першої необхідності: той же цитрам он, но-шпа, анальгін, бинти, йод тощо за доступними цінами.
Дитсадка Бобриця взагалі не має, хоча дітей тут теж немало – 80 чоловік. Та, на жаль, цю проблему без допомоги районної влади не вирішиш. «У нас навіть місця немає під дитячий садок, - розповідає Олександр Король. - Земля, що була колись передбачена на соціальні проекти, знаходиться у полі – між Бобрицею та Білогородкою. Там перспективи для побудови приміщень соціального призначення поки що не має, і ці 2 га ми тримаємо на майбутнє в резерві. Але є приміщення, що належить Київському іподрому. Ми планували там розмістити садочок, але коли почали розбиратися, виявилося, що це приміщення належить Київській міській раді. Писали листи, але результату нема. Приміщення пустує. Зробили запит у БТІ – права власності на це приміщення у них немає. Воно лише знаходиться на балансі. Крім того, як і інше майно іподрому, воно знаходиться нині в арешті. Як це допустила попередня влада, невідомо.»
«Обіцяти, що проблему з цим приміщенням ми стовідсотково владнаємо, не буду, - пояснив Олександр Віталійович, - але максимум зусиль докладемо. Спочатку зберемо всю документацію, вивчимо детально це питання, підключимо наших юристів – дайте нам десь місяць. Але проект для побудови дитячого садочка готуйте. Проходьте експертизу і ми розглянемо питання його побудови за субвенційні кошти з держбюджету.»
Проблеми з відключенням електропостачання, чергами у відділенні земельного управління, очищення озер від сміття та контроль за несанкціонованим забором води для поливу – всі ці питання можна вирішити спільними зусиллями.
На скаргу однієї з мешканок, яка, буквально, за годину до зустрічі повернулася з управління земельного кадастру, де їй уже вкотре завернули документи, Олександр Віталійович прийняв їх у неї і пообіцяв розібратися в усьому безпосередньо.
Ця зустріч – не остання. Адже діалог між владою та громадою налаштовується.

Наталка КУЦАК,
фото автора

Назад