Органи самоорганізації населення

Визначення поняття та регулювання діяльності органів самоорганізації 
населення здійснюється відповідно до Закону України «Про органи
 самоорганізації населення» від 11.07.2001 № 2625-III (далі – Закон).
 Відповідно до Закону, органи самоорганізації населення - представницькі органи,  
що створюються жителями,  які на  законних  підставах  проживають  на території 
 села,  селища,  міста  або  їх  частин,  для  вирішення завдань, передбачених Законом. 
Органи самоорганізації населення міста можна поділити на три групи:
  • органи самоорганізації населення населених пунктів. До них відносяться селищні комітети. Ці комітети створюють жителі селищ, що перебувають в адміністративних межах населенного пункту, у нашому випадку, міста.
  • органи самоорганізації населення районів у містах, жителі яких утворюють територіальну громаду, яка, проте, не виступає самостійним суб'єктом місцевого самоврядування. Так для міста Миколаєва відсутність районних рад дає можливість створити районні комітети самоорганізації населення;
  • органи самоорганізації населення, що створюються частиною жителів населеного пункту, - будинкові, вуличні, квартальні комітети, а також комітети мікрорайонів.

Згідно з Законом  основними завданнями є:

  • створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
  • задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
  • участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Основні завдання органів самоорганізації населення обумовлені завданнями та функціями місцевого самоврядування та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою. Територією діяльності органу самоорганізації населення може бути територія села (сіл), селища (які не є адміністративними центрами), району у місті (у разі неутворення районної у місті ради) або частина території села, селища, міста, у межах якої проживають жителі мікрогромади, які обрали цей орган.

Законом передбачено чотири територіальні рівні органів самоорганізації населення:

перший рівень -  будинкові комітети;

другий рівень - вуличні, квартальні та інші комітети, створені за територіальною ознакою;

третій рівень - комітети мікрорайонів та житлових комплексів;

четвертий рівень - органи самоорганізації населення району у місті (у разі неутворення районної у місті ради), села (сіл), селища, які не є адміністративними центрами (далі – орган самоорганізації населеного пункту).